4. розпорядження усвідомленням пов'язане з використанням слів типу: «знати», «розуміти», «усвідомлювати», «помічати», «чути» тощо.
Приклад: «Ви відчуваєте своє тіло», «Ви відчуваєте ті зміни, які в ньому відбуваються».
Розпорядження усвідомленням націлює увагу клієнта на зміну стану і, підключивши до нього свою увагу, він починає мимоволі посилювати інтенсивність цих змін. Чим більш уважно він намагається слідкувати за власним станом, тим, здавалося б, більш мимовільними стають його дії. Клієнт, дивуючись, констатує той факт, що він, безперечно, може зупинити повільний підйом руки, але чомусь не хоче цього робити, адже це йому подобається і він очікує чогось від такого
руху. . . .
5. прийменники і прислівники у мові терапевта можуть бути використані для створення попереднього припущення, для характеристики тонусу, інтенсивності станів, що переживаються.
Приклад: «Вам цікаво спостерігати розвиток трансу».
І дійсно, це підтверджує стан клієнта. Він знає, що транс - поширене явище, яке дає розслаблення, релаксацію, відпочинок, можливість мобілізувати внутрішні ресурси для вирішення будь-якого завдання. Клієнт навіть хоче навчитися вводити себе в транс і він з цікавістю спостерігає за його розвитком. Це ще більше сприяє підтвердженню факту і слова терапевта, посилює стан рапорту.
Як пресупозицію можуть використовуватися оцінювальні судження, дієслова дії, порівняння-компоратори. Важливо дотримуватися принципу: формування пресупозиції починається з реального факту й іде в напряму інтенції (наміру), бажаного результату. А це і є вже керування.
Шаблони збудження реакцій.
Вони є наступною групою елементів терапії слова, які містять у собі такі словесні способи:
1. приховані команди - неявні накази, характеристики напряму розвитку. Вони можуть бути неявними повинностями, прихованими імперативами, дозволами, встановленнями можливостей, похвалою інтенції суб’єкта.
Приклад: «Ви можете почати розслаблятися. Розслабившись, ви відчуєте себе краще».
Ці словесні шаблони спрацьовують ефективніше, ніж прямі директиви типу «Розслабтеся, почувайте себе краще». Більшість людей внутрішньо чинять опір будь-яким тиску і примусу. Через це пряма команда може призвести до ефекту протидії.
2. аналогове позначення - супроводження прихованих команд. Команду можна подати, підвищивши голос, змінивши інтонацію, зробивши паузу, наголос на слові тощо. Можна використовувати різні методи, у тому числі і методи невербальної поведінки (жест, міміка, поза), щоб подати приховану команду.
Прихована команда, подана аналоговим позначенням, значно ефективніше прямих директив. Клієнт робить зусилля, щоб розкодувати аналогове позначення, він приєднується до нього і відчуває задоволення від того, що правильно зрозумів те, що від нього вимагається. Терапевт може не вимагати: «Розслабте свою руку», а просто брати кисть руки клієнта, піднімати її і кидати, спостерігаючи за тим, чи зависає вона в повітрі чи безвільно падає на коліно. Клієнт, розуміючи, що від нього вимагають, виконує приховану команду.
3. приховані запитання - словниковий шаблон, що дає змогу збирати інформацію про клієнта. Взагалі вони формулюються таким чином: «Було б цікаво дізнатися, що...», «Мене здивувало, як ви...» тощо.
4. негативні команди - містять у собі розпорядження заперечення типу «ні».
Приклад:
- Не думайте...
- Я не хочу, щоб ви ...
Мета негативних команд, якими не слід зловживати, - також збирання інформації про клієнтів. Взагалі будь-яке заперечення
- це не просто сполучення літер чи звуків, а важка психофізіологічна реакція організму. Сказавши одного разу «ні», людина дуже важко відмовляється від цього. Слово «ні» наче над ним як негативна програма. Негативна команда типу «Не треба так переживати» передбачає, що клієнт внутрішньо скаже собі: «Я й не переживаю», і це теж буде працювати на встановлення рапорту. Тому негативні команди треба вибирати таким чином, щоб вони передбачали таку відповідь чи таку реакцію, яка ще більше сприяє закріпленню трансу.
» следующая страница »
1 ... 160 161 162 163 164 165166 167 168 169 170 ... 171