Економіка та менеджмент праці

ПІСЛЯМОВА

.Колишні, а тепер і більшість сучасних керівників, не винні в тому, що в гонитві за принадним ззовні ефектом своєї управлінської діяльності - виконання зустрічних, максимально напружених планів чи переглянутих зобов’язань, використовуючи здебільш автогенну інженерію управління, поєднану з міцним і поширеним на всіх поверхах ієрархічних сходів лексиконом, забуваючи навіть про ленінський стиль і етику управління, часто заганяли свою підлеглу братію до стресу, у фрустрацію, а то й інфарктно-інсультною стежиною на той світ. А братії нічого кращого не лишалось для виживання своєї людської гідності та життєвого тонусу, як тримати дулю в кишені у відповідь на нищівну критику та амбіційні крики свого верхнього начальства або її рикошетом поливати голови нижчих.

У правилах нижчих, звісно, використано не весь арсенал надбань цивілізованого світу у сфері психології та праксеологічного підходу до управління поведінкою людини, хоча така необхідність у період демократизації нашого суспільства зростає.

Тут використано лише хрестоматійні, загальновідомі істини психологічного менеджменту, щоб на ґрунті здорового глузду застерегти, попередити сотні тисяч великих і первинних керівників із міністерств і відомств (так званий «директорський корпус») всіх тих, хто керує, очолює та організовує, наймає, навчає чи просто спілкується на роботі, в побуті, на дозвіллі, у родині, переконати і захистити від здичавілого морального та психологічного приниження людської гідності, мордування особистості, заборони нестандартного мислення, шельмування гуманізму, покарання за неординарність, і, головне, уберегти від травматизму та психологічних ран душі людські, котрі так несамовито болять і гояться набагато довше, аніж фізичні.

Застерегти, закарбувати в зіпсованій тоталітаризмом пам’яті керівних нащадків хоча б моральні себрини недозволеного, подібно до того, як лікарям-хірургам із врученням диплома на

право фізичного втручання в тіло людини належить сповідувати клятву Гіппократа, допоможе нам праксеологічний підхід. Основні з правил такі:

-     бути ввічливими у поведінці;

-     не принижувати гідність людини;

-       зазначити, що різкість і брутальність викликають внутрішній опір;

-       заборонити публічні «розноси», особливо критикувати керівника в присутності підлеглих;

-     сувору розмову з підлеглими проводити віч-на-віч;

-     починати розмову слід із визнання достоїнств підлеглих;

-     додержувати вірність слову, обіцянкам;

-     не давати пустих обіцянок;

-       не примушувати підлеглого виконувати роботу (функції) проти його волі, яка не властива типу його характеру;

-     рахуватися з особистістю керованих;

-       рішення про переміщення на роботі приймати тільки за згодою підлеглих;

-       не перевантажувати і недовантажувати на роботі, адже перше і друге призводить до стресу.

Перелік таких правил можна продовжити, користуючись текстом пропонованого навчального посібника, численних інших джерел з управління працею.

Застосування праксеологічного підходу у визнанні економічних і управлінських категорій праці сприятиме формуванню сучасних високопрофесійних економістів- менеджерів, які вміють ухвалювати безпомилкові рішення що до своїх підлеглих та бурхливої стихії ринку.

 

« Содержание


 ...  168


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я