Економічна статистика

Крім цього, використовуються групування науково-техніч­ного персоналу за такими ознаками: заняття, освіта, кваліфіка­ція, стать, відпрацьований час, вік, рух працівників. При визна­чені чисельності персоналу в еквіваленті повної зайнятості вра­ховується робота з неповною зайнятістю протягом робочого дня або тижня. Це явище, а також робота науковців за сумісництвом особливо поширене у вищих навчальних закладах.

Усі фахівці, зайняті дослідженнями і розробками, поділяють­ся на:

—дослідники;

—техніки;

—     інший допоміжний персонал.

Дослідники займаються розробкою концепцій створення нових знань, виробів, процесів і систем та здійснюють загаль­не керівництво проектами, до складу дослідників входять: ме­неджери та адміністратори, які планують і управляють науко­во-дослідною роботою. До цієї категорії відносяться також ас­піранти і докторанти, які ведуть наукову роботу в рамках свого навчання і виділяються в окрему групу.

Техніки — це спеціалісти, які беруть участь у дослідженнях і розробках, виконуючи науково-технічні завдання відповідно до розроблених дослідниками концепцій і методів і під їх керівницт­вом. В їх завдання входить проведення бібліографічного пошуку, підготовка комп’ютерних програм, проведення експериментів і тестів, реєстрація вимірів, виконання розрахунків, побудова таб­лиць і графіків, проведення статистичних обстежень.

Інший допоміжний персонал включає кваліфікованих і не- кваліфікованих спеціалістів, канцелярських працівників і сек­ретарів, менеджерів і адміністраторів, які займаються фінансови­ми і особовими справами, пов’язаними з прямим обслуговуван­ням досліджень і розробок.

Трудовий потенціал наукових працівників групується також за стажем роботи, за національністю, за статевою належністю, за джерелами поповнення та за напрямками вибуття кадрів.

Витрати на наукові дослідження і розробки поділяються на внутрішні та зовнішні витрати. Внутрішні витрати на дослід­ження і розробки — це витрати, зроблені всередині статистич­ної одиниці або сектору економіки незалежно від джерела фінансування, які поділяються на поточні і капітальні витра­ти. Джерелами інформації про витрати є звітність статистич­них одиниць організацій і секторів, а також замовників, які подають звітність про зовнішні витрати.

У системі національних рахунків розрізняють виробників послуг і користувачів цих послуг. Користувачем досліджень і роз­робок є одиниця, яка їх фінансує.

У класифікації, яка застосовується при побудові системи націо­нальних рахунків, науково-дослідницька діяльність розглядається як самостійний вид діяльності. Це дозволяє порівнювати показники наукових досліджень і розробок з іншими статистичними даними, пов’язаними з ефективністю діяльності підприємств, атакож оцінюва­ти місце науки в економіці підприємств, регіонів, країни та внесок науки в їх економічне зростання.

Сектори діяльності визначають ті сектори економіки, в яких здійснюється науково-дослідницька робота. В СНР виділяють п’ять основних секторів:

—сектор ділових підприємств;

—     державний сектор;

—приватний некомерційний сектор ( сектор домашніх гос­подарств);

—сектор вищої освіти;

—закордонний сектор.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 105 106 107 108 109 110111 112 113 114 115  ... 201