Сутність та проблеми інноваційної діяльності
Законодавча та виконавча влади України створили сприятливі умови для інноваційного розвитку країни, які були затвердженні Законом України “Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій” № 1676 — IV від 9 квітня 2004 року.
На основі створення і розвитку наукоємних технологій створюється масштабна модернізація національної економіки. Програма реалізується в два етапи:
I етап включає період 2005—2008 роки і передбачає реалізацію проектів з розробки наукоємних технологій з орієнтованим обсягом фінансування 8755,6 млн грн.
II етап розрахований до 2013 року і передбачає впровадження на підприємствах наукоємних технологій, розроблених протягом першого етапу.
Крім цього, реалізується державна програма розвитку промисловості до 2011 року та завершена розробка Енергетичної стратегії до 2030 року.
Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України розроблені пропозиції щодо механізму запровадження інноваційної моделі розвитку економіки, а Міністерством освіти і науки та НАН України розроблено проект Держаної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України.
Інноваційна діяльність відображає ступінь взаємозв’язку та інтеграції наукової і виробничої сфери на основі використання нових науково-технічних знань та організаційних рішень у створенні і поширенні інновацій у матеріальній сфері.
Економічний розвиток країни залежить, в основному, від науково-технічного прогресу, який є важливим чинником ефективного використання природних і трудових ресурсів та джерелом економічного зростання суспільства. Тому науково-технічний прогрес у зарубіжній та вітчизняній літературі ототожнюється з поняттям інноваційного процесу, який об’єднує науку, техніку, економіку, підприємництво та управління і охоплює виробництво, обмін та споживання. Інноваційний процес триває від зародження ідеї до її реалізації в життя.
Технічний прогрес, нова технологічна база та продуктивність праці робітників визначають близько 28 % приросту національного доходу. Якщо інновації пов’язанні з інвестиціями, то їх загальний вплив на приріст національного доходу дорівнюватиме майже 50 %.
Інновація — це економічна категорія, яка визначається перетворенням потенційного науково-технічного прогресу в процес виробництва нових видів продукції і розробки новітніх технологій. К. Фрімен вважав промислову інновацію як технічну, дизайнерську, виробничу, управлінську та комерційну діяльність виготовлення нових товарів чи перше комерційне використання нових (удосконалених) процесів або обладнання.
Економічна енциклопедія трактує інновацію як новий підхід до конструювання виробництва, збуту товарів, завдяки якому інноватор та його партнери здобувають перевагу над конкурентами [18].
Держкомстат України визначає інновації технологічні — це проведення комплексу робіт, які спрямовані на створення й освоєння нових видів продукції і впровадження прогресивних технологічних процесів, а також на значні технологічні зміни продукції та процесів виробництва. Інноваційна продукція — традиційна продукція, параметри якої значною мірою вдосконалені чи модифіковані протягом останніх трьох років [32, с.314].
У сучасних умовах ринкових відносин необхідно розробити стратегію випереджального розвитку всіх галузей національної економіки, щоб забезпечити щорічні темпи зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) на 6—7%. Світовий досвід різних країн свідчить, що таке зростання в Україні є реальним, якщо воно здійснюється на основі інтенсивного технічного та технологічного оновлення виробництва, але наша економіка не використовує результатів наукових досліджень. Наука, як і існуючі новітні технології, розроблені українськими вченими, залишаються не- задіяними.
» следующая страница »
1 ... 100 101 102 103 104 105106 107 108 109 110 ... 201