1. Суб’єктами лізингових відносин є не лише лізингодавець та лізин- гоодержувач, а й продавець лізингового майна, який відсутній при орендних відносинах.
2. При лізингу лізингоодержувач не просто бере майно в лізинг, а й виконує деякі обов’язки, притаманні власнику—вибір та одержання від постачальника об’єкта лізингу, прийняття його в експлуатацію тощо. При оренді продавець майна не має самостійної ролі або він просто відсутній.
3. Якщо орендодавець, як правило, несе відповідальність за недоліки наданого в оренду майна, то лізингодавець лише здійснює оплату майна. Це пов’язано з тим, що лізингоодержувач сам вибирає постачальника та приймає майно (за винятком, коли лізингодавець сам здійснює вибір постачальника та об’єкта лізингу).
4. Незважаючи на те, що лізингодавець протягом усього строку договору залишається власником об’єкта лізингу, лізингоодержувач бере на себе ризик раптової загибелі та пошкодження цього об’єкта. При звичайній оренді ризикує орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди.
5. Характерною ознакою лізингу є прискорена амортизація об’єкта лізингу.
6. Договір лізингу на відмінувід договору оренди укладається на строк, за який вартість об’єкта лізингу амортизується повністю або в більшій частині.
Об’єктомлізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передавання його в лізинг. Розрізняють лізинг рухомого і нерухомого майна.
Суб’єктами лізингу є сторони, які мають безпосереднє відношення до об’єкта лізингу. При цьому їх можна умовно поділити на прямих і непрямих учасників.
Безпосередніми учасниками лізингової угоди можуть бути:
— лізингодавець, тобто суб’єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об’єкти лізингу;
— лізингоодержувач, тобто суб’єкт підприємницької діяльності, котрий одержує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;
— продавець лізингового майна (постачальник) — суб’єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно та/або продає власне майно, яке є об’єктом лізингу.
Непрямими учасниками лізингової угоди можуть бути, наприклад, страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, банки, які кредитують лізингодавця і є гарантами угод.
Строки договору лізингу визначаються за домовленістю сторін і мають враховувати, зокрема, таке:
— стан і тенденції ринку капіталу, оскільки лізингодавці широко користуються залученими коштами. Це пов’язано з тим, що рівень процентних ставок безпосередньо впливає на розмір лізингових платежів, а отже, на умови договору лізингу, включаючи і строк, на який він укладається;
— строк служби об’єкта лізингу, причому строк договору лізингу не повинен його перевищувати, враховуючи при цьому умови експлуатації об ’єкта лізингоодержувачем;
— вірогідність морального старіння об’єкта лізингу та появи на ринку нового, продуктивнішого та/або дешевшого аналога об’єкта лізингу;
— період амортизації об ’єкта лізингу. Згідно із Законом України «Про лізинг» договір фінансового лізингу укладається на строк, не менший від строку, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Договір оперативного лізингу укладається на строк, менший від строку, за який амортизується 90% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Існують різні ознаки класифікації видів лізингу. Залежно від типу майна, яке може бути об’єктом лізингу, розрізняють лізинг рухомого майна (машини, транспортні засоби, устаткування тощо) та лізинг нерухомого майна (споруди, будівлі, їхні структурні компоненти тощо). Відповідно до того, чи було майно раніше в користуванні, розрізняють лізинг нового майна, що не використовувалося, та лізинг майна, яке вже було в користуванні.
» следующая страница »
1 ... 188 189 190 191 192 193194 195 196 197 198 ... 233