Здійснюючи нетрадиційні банківські операції та надаючи послуги, слід особливу увагу звертати на їх правове оформлення. Найпоширенішою підставою виникнення зобов’язань є договір. За ознаками, які характеризують юридичні наслідки укладення окремих договорів, можна виокремити такі групи цивільно-правових договорів, якими оформляються нетрадиційні банківські операції та послуги:
—договори про передання майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління (договори купівлі-продажу іноземної валюти, акцій; біржові та позабіржові угоди тощо);
— договори про передання майна у тимчасове користування (договір оренди, договір лізингу тощо);
— договори про надання послуг (договір доручення, договір комісії, кредитний договір, договір схову, договір про посередницькі послуги тощо).
З погляду змісту та суб’єктного складу зобов’язання про надання банком послуг поділяють на:
— послуги юридичного характеру, що оформляються, договором доручення і договором комісії;
— послуги фактичного характеру, що оформляються, договором схову;
— послуги, в яких поєднуються юридичні та фактичні дії (договір на інкасацію готівки тощо).
В Україні значна частка нетрадиційних операцій та послуг, що набула широкого застосування в практичній діяльності комерційних банків. Передусім це пов’язано з повною відсутністю чи недосконалістю існуючої законодавчої бази, яка регулює здійснення таких операцій або надання послуг, а також із сучасним станом економіки країни.
9.2. Лізингові операції
У світовій практиці поняття «лізинг» використовується для позначення різного роду угод, заснованих на оренді товарів тривалого користування. У Законі України «Про лізинг» зазначено: «Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів». Лізинг розглядається як вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування коштів і надання лізингодавцем лізингоодержувачу на певний строк і за певну плату майна. При цьому право власності на об’єкт лізингу залишається у лізингодавця на строк дії договору.
З економічного погляду лізинг схожий з кредитом, що надається під основні засоби. В останньому випадку кредитоодержувач за рахунок періодичних грошових внесків погашає борг, при цьому комерційний банк з метою забезпечення повернення кредиту зберігає за собою право власності на об’єкт, що кредитується до повного погашення кредиту. Лізин- гоодержувач стає власником об’єкта лізингу лише після закінчення строку договору. У лізингу елементи оренди взаємозв’язані з елементами кредитних правовідносин, а грошовий та матеріальний потік злиті в єдиний взаємозв’язаний комплекс грошово-майнових відносин. Тому лізинг ще називають кредит-орендою.
Поряд з терміном «лізинг» широко вживаються терміни «оренда», «прокат», якими позначаються однотипні за своєю юридичною природою договори, кожен з яких має певні особливості, обумовлені предметом найму. Предметом прокату можуть бути речі, що використовуються для задоволення побутових невиробничих потреб приватних осіб, надаються у тимчасове користування громадянам на строк не більше кількох місяців з обов’язковим поверненням після закінчення терміну прокату.
Незважаючи на спільні риси, які властиві оренді та лізингу, між ними існують суттєві відмінності:
» следующая страница »
1 ... 187 188 189 190 191 192193 194 195 196 197 ... 233