Банківська справа

Рис. 8.5. Класифікація векселів стосовно до форм платежу

Забезпечувальні векселі зберігаються в банку на спеціальному рахунку та не оплачуються, а викуповуються позичальниками до терміну замість погашення позичкової заборгованості; якщо ж забезпечувальний вексель є стосовно позичальника чужим векселем, то на погашення заборгованості може спрямовуватись й інкасована банком сума за таким векселем. Відпо­відно забезпечувальні векселі можуть бути:

•     чужими векселями, за якими позичальник є індосантом. Такі век­селі, в залежності від угоди, передаються банку або за передавальним, або за забезпечувальним написом на його ім’я. Сюди ж відносяться векселі, в яких поручитель позичальника виступає як прихований поручитель. І ті й інші є підставою для ломбардної операції, а тому їх ще називають ломбард­ними векселями;

•     власними векселями, згідно з якими позичальник є платником; це, як правило, соло-векселі. Такі векселі передаються банку або за іменним (за допомогою застереження «не наказу»), або за бланковим, або, нарешті, за забезпечувальним написом і зберігаються в банку на заставному праві, але на відміну від чужих векселів не виступають додатковим забезпечен­ням отриманої позички, а мають на меті лише якнайшвидше стягнути про­строчену або непогашену заборгованість. Соло-векселі позичальника на­казу банку, які окрім інших заставних цінностей є додатковим забезпечен­ням позички, відносяться до власних ломбардних векселів.

У сучасних умовах вексель проник і широко застосовується практич­но у всіх сферах економічного життя, наприклад, у зовнішньоекономіч­них відносинах. На рисунку 8.6 наведена класифікація переказних векселів, які зустрічаються в міжнародному обігу.

Переказні векселі в міжнародному обігу

> Виставлені експортерами на своїх імпортерів. Коли вони супроводжуються товарними документами, їх називають документарними траттами

Виставлені підприємствами на банки

Виставлені банками на банки

Торгові тратти

Банківські акцепти

Фінансові тратти

Рис. 8.6. Класифікація векселів у міжнародному обігу

Переказні векселі, виписані в іноземній валюті та трасовані за кор­дон (з-за кордону), поділяються до того ж на власні тратти та готові век­селі. Іноземний переказний вексель у руках ремітента або в руках пер­шого набувача, на ім’я якого трасант індосувув вексель власному наказу, називається власною траттою; така тратта має тільки підпис трасанта і, можливо, підпис трасата-акцептанта, при відсутності підписів індосантів, що забезпечують добротність векселя. Той самий вексель, індосований хоча б тільки один раз ремітентом на ім’я свого індосата, або той самий вексель власному наказу, індосований за іншим індосаментом першим індосатом на ім’я другого, є в руках останнього вже не власною траттою, а готовим векселем.

Вексельні операції — це будь-які дії господарюючих суб’єктів, пов’я­зані з складанням, рухом, погашенням векселів, тобто відносини з інши­ми підприємствами і організаціями стосовно вексельного обігу.

Відповідно до Правил «Про виготовлення і використання вексельних бланків» векселі можуть видаватися тільки для оплати за поставлену про­дукцію, виконані роботи, надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, НБУ і комерційних банків України. Розглянемо процедуру видачі просто­го та переказного векселів.

При складанні простого векселя беруть участь дві особи: векселедавець і перший набувач. Наприклад, підприємство «Старт» є боржником това­риства «Фініш». Тоді векселедавець (у даному випадку підприємство «Старт») робить на векселі напис, що свідчить про його зобов’язання спла­тити певну суму грошей векселеотримувачу (товариству «Фініш») приблиз­но такого змісту: «Ми заплатимо (тільки) товариству «Фініш»...». Якщо в тексті є застереження «тільки», то перший набувач не має права передава­ти вексель за індосаментом, тобто вексель є іменним.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 135 136 137 138 139 140141 142 143 144 145  ... 278