Банківська справа

Рис. 8.1. Класифікація векселів за економічною природою

До дружніх векселів відносять векселі, які не мають підставою своєї видачі розрахунки векселедержателя з товарних і грошових угод, і які ви­даються головним чином з метою одержання грошей від обліку векселів у банку. До таких векселів відносять видані родичами, близькими, членами і пайовиками одного товариства та інші безгрошові векселі.

До бронзових векселів відносяться безгрошові векселі, які видані з ме­тою або поповнення коштів шляхом їхнього обліку в банках, або штучного збільшення боргів шляхом видачі векселів на користь фальшивих креди­торів. На відміну від дружніх векселів, за векселями фіктивними, особи, причетні до їх виникнення, не приймають на себе відповідальність за век­селем, оскільки вексель створюється лише з однією метою — ввести в ома­ну кредиторів і шахрайським шляхом отримати у них кошти.

До зустрічних векселів відносять дружні та бронзові векселі, в яких дві юридичні особи виступають почергово то векселедавцем (платником), то векселедержателем (набувачем). Такі векселі визнаються зустрічними, навіть якщо б їхні терміни сплати та суми не збігалися. Зустрічні векселі можуть бути не тільки дружніми та бронзовими, але і комерційними, коли вони виникають у торгових відносинах між двома особами, що мають зустрічні вимоги.

Класифікація векселів за кількістю учасників, зазначенням одержува­ча, місцем оплати наводиться у нормативних актах із вексельного обігу (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Класифікація векселів за деякими ознаками

Простий вексель — це борговий цінний папір, який містить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити векселедержателю певну суму грошей при настанні певного строку. Прості векселі бувають іменними та на пред’явника. У простому іменному векселі буде вказано, кому саме векселедавець зобов’язується виплатити гроші. У простому век­селі на пред’явника ім’я векселедержателя не вказується.

Переказний вексель — це борговий цінний папір, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора, адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив за пред’явленням або в день, вказаний у векселі, певну суму грошей певній особі, або за наказом останнього, або пред’явнику векселя.

Як простий, так і переказний векселі становлять собою безумовні бор­гові зобов’язання. Правовий статус цього цінного папера визначається в законі та підзаконних нормативних актах.

Переказний вексель виписується кредитором і передається особі, яка буде виступати пред’явником. Ця особа є першим векселедержателем, або її ще називають ремітентом. Сам переказний вексель називають траттою.

До настання зазначеної у тратті дати ремітент повинен пред’явити її боржнику для того, щоб той підтвердив готовність виконання зобов’язан­ня. Погоджуючись із зобов’язанням, боржник ставить на тратті свій підпис. У випадку відмови, векселедержатель повинен опротестувати вексель, тоб­то засвідчити факт відмови боржника від виконання вексельного обов’яз­ку, в нотаріуса. Без нотаріального засвідчення векселедержатель не має права звертатися до суду за захистом своїх майнових прав. У випадку підтвердження зобов’язання боржник виконує його в день, вказаний у тратті.

Шляхом передавального напису (індосаменту) ремітент може переда­ти тратту іншій особі, яка буде вважатися наступним векселедержателем, а той — третій за індосаментом і так далі. Звідси й назва переказного вексе­ля — тратта («бігунець»). Боржник повинен сплачувати суму грошей, вка­зану в переказному векселі, останньому векселедержателю.

Реквізити простого та переказного векселів визначаються законодав­чими актами. Порядок випуску та зразки бланків простого і переказного векселів, що видаються в Україні, визначаються Кабінетом Міністрів Ук­раїни (див. рис. 8.3, 8.4).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 133 134 135 136 137 138139 140 141 142 143  ... 278