На стику всіх аспектів впливу організаційної культури сформувалися чотири типи її ціннісно-регулятивної парадигми: структурна, гуманістична, політична, символічна, використання яких дозволяє розглядати різноманітні сценарії організаційної поведінки і розвитку.
Висновки. Об'єктивні еволюційні процеси у світі, які трансформуються у економіку перехідних процесів і по роджують глобалізацій ні структурні зміни, можуть ефективно відбуватися тільки у тісній взаємодії з тим життєвим кодом, який пропонує культура, пронизуючи всі сфери життєдіяльності будь-якого суспільства. Саме завдяки фактору культури можна вирішити багато конфліктів, які породжує суперечливий міжнародний ринок, гармонізувати відносини між людьми, зрівноважити попит і споживання. Сьогодні можемо впевнено стверджувати про теоретичні й прикладні аспекти, що є об' єктивними передумовами посиленої уваги до організаційної культури та її розвитку на вітчизняних підприємствах, а також про її особливу роль в забезпеченні конкурентного статусу наших підприємств на міжнародному ринку.
Організаційна культура належить до категорії специфічних явищ, які
розглядаються не тільки через призму менеджменту, але й культурології, психології, соціології, філософії завдяки її багатоаспектному прояву та багатогранній суті. В ідеальному варіанті культура має стати природним середовищем для всього персоналу підприємства, оскільки вона є виразом культури управління і праці, особистої культури та культури взаємовідносин. В епоху динамічних змін і непередбачуваності, коли важко підтримувати стійку форму і стабільний стан, організаційна культура стає філософією цілісності, оскільки передбачає дотримання принципу соціальної відповідальності, прозорості, підтримання позитивного іміджу в суспільстві. Сила організаційної культури проявляється в тому, що її принципи поширюються як на зовнішнє середовище підприємства, так і внутрішнє, на відносини всередині підприємства.
Подальші дослідження необхідно продовжувати у напрямку поглибленого розгляду організаційної культури як тонко планового інструменту управління підприємством, який допомагає не тільки вижити вітчизняним підприємствам в епоху глобалізації, але й не загубитися та не втратити свого національного характеру. З цією метою доцільно розробити ефективний механізм формування, розвитку і використання організаційної культури, поєднуючи кращі світові стандарти із специфікою національного господарського менталітету.
1.Вовканич С.Й., Семів Л.К. Теоретико-методологічні основи дослідження людського та інтелектуального капіталу в знаннєвомісткій економіці: концептуалізація понять. - Львів: НАН України? ІРД, 2005. - 97с. 2.Воронов М., Гримблат С. Организационная культура и командная деятельность// Персонал. - 2003. -№11. - С.67-74.
3. Капитонов Э.А., Зинченко Г.П. Корпоративная культура:теория и практика. -М.: Альфа-Пресс, 2005. - 352с.
4. Клок К., Голдсмит Дж. Конец менеджмента: Пер.с англ. - СПб.: Питер, 2004. -368с.
5. Магура М. Организационная культура как средство успешной реализации организационных изменений// Управление персоналом. - 2002. -№1 (66). -
С.24-29.
6. Пилипенко В.Є. Людина в ринковому суспільстві: орієнтації, поведінка, культура. - К.: ПУ «Фоліант», 2005. - 224с.