Виділимо теоретичні і прикладні аспекти, які обґрунтовують необхідність розвитку організаційної культури на підприємствах в умовах глобалізації.
По-перше, помітна криза існуючих систем менеджменту, яка засвідчує їхню нездатність відповідати на виклики часу, й одночасна поява попиту на нові принципи організаційної діяльності на основі
ціннісних орієнтацій. Криза наукових парадигм у системі менеджменту проявляється також в невмінні пояснити економічне процвітання багатьох корпорацій звиклими факторами, а підводить до необхідності пошуку альтернативних підходів до визначення факторів успіху;
По-друге, розвиток управлінської думки нагромадив достатній запас знань для формування нової концепції, якою нині стає організаційна культура;
По-третє, посилення міждисциплінарного характеру в дослідженні різних явищ. Феномен культури дозволяє їх досліджувати з позицій різних наукових сфер, шкіл, напрямків, тобто, бачити явище системно і цілісно, не виділяючи форму від суті;
По-четверте, сьогодні зароджується нова системна якість на основі принципу самоорганізації із використанням таких понять і категорій, як система, взаємодія, структура, яка не може відбуватися без трансформації інших форм життєдіяльності, в т.ч. свідомості та культури.
За цих умов, як стверджують знані науковці, « більшого і ширшого значення набуває не економічний, а соціогуманістичний аспект творчої діяльності людини, де вона не відривається від творчого комфорту і природного тла, які формуються оточуючим середовищем, мотивами служіння своєму народу, його національному розвиткові, духовному відродженню, а відтак - служінням усьому людству, розмаїттю його культур, економік, тощо, тобто, акцент зміщується на взаємозв' язок трьох рівнів-людина, нація, людство» [1, с.13];
По -п'яте, зміна ментального розуміння світу і явищ, що відбуваються в ньому (проблемний світ породжує спонтанний попит).
Культура здатна об' єднати локальне і глобальне заради загальної еволюційної мети людства. Цей аспект містить глибоку філософію, за якою цілісність, як вища міра гармонії взаємовідносин на всіх рівнях, досягається не простою сумою елементів, а спільними ціннісними орієнтирами, які становлять ядро культури.
Прикладні аспекти розвитку організаційної культури також охоплюють широкий спектр передумов, зокрема:
1 .Різке загострення конкуренції на світовому ринку змушує шукати внутрішні ресурси забезпечення конкурентоспроможності, не пов'язані з технічною базою.
2. Поширення гуманістичних тенденцій у виробничо-технічну та управлінську сфери, які культивують загальнолюдські цінності.
3. Об' єктивні процеси організаційного відродження, яким притаманне усвідомлене вивчення організаційної поведінки, природа якої найкраще осмислюється через фактор організаційної культури.
4. Позитивна динаміка організаційних перетворень і розвитку організаційної демократії в глобалізаційному світовому просторі. Сьогодні «еволюційний розвиток відбувається в напрямку співробітництва, демократії і самоуправління [4, с.363].
5.Об'єктивна необхідність створення нових суспільних інститутів, як сукупності формальних та неформальних правил, що створюються людьми, а також механізмів, які забезпечують дотримання цих правил. Створення системи соціальної інституції, в якій буде присутня соціальна та духовно-культурна складова, сприятиме ефективному протіканню трансформаційних процесів і кращому використанню людського потенціалу.
Організаційна культура як інструмент управління виконує роль координатора його елементів завдяки усталеним нормам і стандартам організаційної поведінки, прийнятим базовим цінностям в організаційному середовищі. Крім цього, організаційна культура пропонує реальний інструментарій і технологію використання нормативного та ціннісного апарату в управлінні підприємством, що в поєднанні з іншими ресурсами підвищує ефективність менеджменту підприємства і сприяє його успішній діяльності. Висока організаційна культура розвиває принцип самоуправління і стимулює самоорганізацію виробничої системи, оскільки саме вона є внутрішнім джерелом саморозвитку.
» следующая страница »
1 2 34 5