Ефективність та конкурентоспроможність мають єдине онтологічне підґрунтя - результативний континуум економічної діяльності, в якому існує ряд асоціативних категорій, що відображають результативність економічної діяльності як в абсолютному (економічність, технологічність, ресурсоємність, потужність) так і у відносному (конкурентна позиція, конкурентний статус) вимірах [5]. Однак, якщо ефективність відображає стан внутрішнього руху підприємства відносно його мети, або
співвідношення «витрати - результати», то конкурентоспроможність -траєкторію руху відносно інших суб'єктів [6].
Підприємство може успішно існувати і розвиватися, якщо воно володіє певними конкурентними перевагами, які створюють передумови для ефективності функціонування підприємства. Існуючі конкурентні переваги підприємства фактично являють собою реалізовані можливості підприємства [3]. Можливості підприємства визначаються його потенціалом, який під дією законів функціонування ринку та впливом факторів внутрішнього та зовнішнього середовища реалізується в конкурентних перевагах підприємства. Конкурентний потенціал підприємства складається з багатьох параметрів, що характеризують його спроможність ефективно функціонувати на ринку. Передумовами формування та розвитку конкурентних переваг підприємства є зовнішні та внутрішні фактори середовищ підприємства. На конкурентоспроможність підприємства та ефективність його функціонування впливає велика кількість факторів. Однак, не існує єдиної думки з приводу виділення факторів, які мають на них вплив.
В даний час отримав широке застосування методичний підхід ефективної конкуренції, запропонований М. Портером, який стверджував, що на конкурентоспроможність підприємства (галузі, регіону, країни) впливають чотири групи факторів [1]:
параметри попиту, що визначають можливості реалізації продукції, а також межі можливих змін цін на неї;
наявність конкурентного середовища, яка стимулює постійний пошук нового, підвищення якості та ефективності виробництва;
параметри чинників, використовуваних в процесі виробництва, -технологія, устаткування, робоча сила;
наявність споріднених і підтримуючих галузей, що дозволяють підвищити якість продукції.
Як видно з даного переліку факторів, лише чинники третьої групи характеризують внутрішній потенціал підприємства, інші відносяться до зовнішніх і характеризують умови функціонування.
Всю сукупність факторів впливу на конкурентоспроможність, залежно від місця походження, Л. І. Піддубна [5] поділяє на внутрішні
(ендогенні) та екзогенні (зовнішні). До останніх відносяться: міжнародні (загальноекономічні, науково-технологічні, військово-політичні, інституціональні) та національні (економічні, політичні, природнокліматичні, культурно-історичні, соціальні). Ендогенні фактори включають залежно від виду ресурсів: технічні, технологічні, інтелектуальні, організаційні, фінансові, товарні, просторові. Також до ендогенних факторів залежно від виду діяльності відносяться: операційна, інвестиційна, інноваційна, фінансова, маркетингова.
Аналіз літературних джерел з виділення факторів, які впливають на ефективне функціонування підприємства у роботах [10; 11], дозволив визначити, що існують декілька класифікацій таких факторів, але найбільш вживаною є класифікація факторів за джерелами їх виникнення, тобто поділ на внутрішні та зовнішні.
На нашу думку, до зовнішніх факторів впливу на ефективність відносяться такі: фактори середовища безпосереднього впливу (економічні, політичні, технологічні, соціокультурні, міжнародні, екологічні) та посереднього впливу (споживачі, постачальники, конкуренти, посередники, партнери, кредитори, акціонери, профспілки, закони та державні органи). Щодо складу внутрішніх факторів, які характеризують внутрішній потенціал підприємства то до них можна віднести такі: виробництво, фінанси, маркетинг, персонал, інновації, управління.
» следующая страница »
1 2 3 45 6