механізм розвитку;
здатність відповідати вимогам конкурентного ринку, середовища;
динамічний процес, який передбачає конкуренцію;
здатність країни підтримувати високі показники зростання та зайнятості протягом тривалого проміжку часу;
здатність національної економіки виробляти і споживати товари й послуги в умовах конкуренції з товарами та послугами, виробленими в інших країнах, при цьому результатом конкуренції повинно бути зростання рівня життя населення при дотриманні міжнародних економічних стандартів.
Ю. Б. Іванов [2], досліджуючи економічну сутність категорії конкурентоспроможність, доходить висновку, що найчастіше це поняття розглядається як здатність до ефективного використання внутрішнього потенціалу підприємства, а внутрішній потенціал - як основу утримання існуючих й розробки нових конкурентних переваг, з метою успішного ведення конкурентної боротьби на ринку. Цей автор визначає конкурентоспроможність як самостійну системну категорію, яка відбиває ступінь реалізації цілей підприємства у його взаємодії з оточенням.
З позиції системно-праксеологічного підходу, конкурентоспроможність - це інтегрована властивість економічної системи, яка зумовлює реалізацію мети та досягнення результатів функціонування, необхідних і достатніх для активного позиціювання системи в конкурентному ринковому просторі [7]. Метою функціонування підприємства є досягнення високого кінцевого результату функціонування та забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції. Ефективність та результативність підприємства як системи спрямовує його на досягнення високих результатів найефективнішим способом. Кінцеві результати функціонування підприємства виступають критерієм зростання та розвитку економічних систем і забезпечують економічне зростання виробництва, ефективність реформування і функціонування економічних систем.
Аналізуючи критерії конкурентоспроможності підприємства, О. М. Ястремська [8] визначає, що складові конкурентоспроможності в різних літературних джерелах розкриваються по-різному. Існуючі концепції носять односторонній характер, базуючись, перш за все, на
концепції конкурентоспроможності товару, і меншою мірою відображають ефективність виробничо-господарської діяльності виробника.
Аналіз економічної категорії «ефективність функціонування підприємства», проведений автором у роботі [9], дозволяє зробити висновок, що більшість авторів, які формулюють цю категорію, розуміють її як відношення ефекту (результату) до витрат або ресурсів, що були витрачені на його отримання. Залежно від підходу це поняття визначає результативність об'єктів (систем) різного рівня - суспільства, підприємства, системи управління. Оскільки ефективність функціонування системи відображає результативність керованих та керуючих систем і є управлінською категорією, то ефективність можна вважати показником успішності функціонування системи для досягнення встановлених цілей. Також одним з важливих критеріїв, за яким можна визначити ефективність функціонування підприємства, є його спроможність до забезпечення позитивного стійкого результату (ефекту) господарювання в умовах конкурентного ринку.
Отже, ефективність функціонування підприємства нами визначається як комплексна характеристика, яка відображає ступінь використання ресурсних витрат, спроможність досягати поставлених цілей та здатність до стійкої життєдіяльності у конкурентному ринковому середовищі.
Таким чином, поняття «конкурентоспроможність» і «ефективність» не можна вважати однопорядковими. Ефективність функціонування підприємства, є підґрунтям, основою для забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Конкурентоспроможність підприємства, на відміну від ефективності функціонування підприємства, є категорією, яка з позиції системного підходу, є елементом більш складної й відкритої економічної системи.
» следующая страница »
1 2 34 5 6