- широка підтримка сімей, материнства та дитинства;
- проведення активної екологічної політики.
Соціальна політика держави спрямовується на зростання добробуту нації на основі прискореного розвитку соціальної сфери, активного впливу соціальних факторів на підвищення ефективності національного виробництва. Вона є важливим аспектом регулювання національної економіки і відіграє подвійну роль: по-перше, економічне зростання створює сприятливі умови для поліпшення життя людей, а по-друге, соціальна політика стає факторів економічного зростання і регулювання економіки.
Якщо проводиться активна соціальна політика, то це зумовлює перетворення ринкової системи на соціальне ринкове господарство, що ґрунтується на ринкових економічних принципах і соціальному захисті населення [1].
Слід зазначити, що соціальний захист - це система законодавчих, економічних і соціальних, а також соціально-психологічних гарантій, що надає:
- працездатним рівні умови для поліпшення свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску;
- непрацездатним і соціально-вразливим категоріям населення, насамперед - дітям, молоді, що навчається; інвалідам; пенсіонерам, молодим, неповнолітнім та багатодітним сім'ям переваги в користуванні суспільними фондами споживання, у прямій матеріальній підтримці, в заниженні податків.
Дослідження поглядів науковців дає підставу стверджувати відсутність єдиної думки стосовно визначення терміна соціального захисту та чіткого визначення щодо суб'єкта та об'єкта соціального захисту.
Соціальний захист передбачає забезпечення безпеки життя людей, реалізацію інтересів споживачів, зміцнення здоров'я нації, створення умов для духовного розвитку. Це відображено у програмі пенсійного забезпечення, стосується людей похилого віку і спрямована на формування їх грошових доходів. Держава в обов'язковому порядку формує спеціальний фонд. Виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду, що утворюється за рахунок обов'язкових відрахувань підприємств та працівників, з яких протягом трудового періоду стягується прибутковий податок у вигляді відсотка від отриманого доходу.
Спеціальні відрахування робітників та роботодавців не накопичуються на особових рахунках, а використовуються на виплату пенсій тим, хто увійшов до числа пенсіонерів. Також діє система знижок для пенсіонерів в оплаті деяких товарів, послуг, медикаментів [5].
Економічне становище непрацездатного населення в умовах становлення ринкових відносин, що супроводжуються спадом виробництва, зростанням цін, інфляційними процесами, значно погіршується. Тому їх соціальний захист - одне з першочергових завдань соціальної політики. Прикладом тут може бути програма соціального страхування на випадок безробіття. У ній застосовуються такі методи
підтримки, як виплата допомог у випадку безробіття, оплата за навчання та перекваліфікацію, допомога в працевлаштуванні. Сім'ям з дітьми держава гарантує матеріальну підтримку, що здійснюється з урахуванням складу сім'ї, її доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо [3, с. 26].
Під соціальною допомогою розуміють надання соціальних благ та послуг соціально уразливим групам населення на основі визначення їх потреб. Державна соціальна допомога здійснюється двома шляхами: програми допомоги в грошовій формі та допомоги в натуральній формі (у формі шкільних сніданків та обідів, продовольчих талонів, продовольчих товарів людям похилого віку, медичного обслуговування, житлових допомог, позичок студентам тощо).
Важливе місце в системі заходів із соціального захисту займає працевлаштування осіб, які тимчасово втратили працездатність, та пов'язане з ним виробниче навчання і перекваліфікація.
Прийнятими в Україні нормативними та законодавчими актами передбачено, що елементами системи соціального захисту на сучасному етапі є наступні:
» следующая страница »
1 2 34 5 6