Соціальний захист населення в контексті соціальної політики держави

Формування економічної системи нового зразка пов'язане з реформуванням діючої соціальної політики. В умовах ринкових перетворень в Україні вже здійснено чимало заходів. Для поліпшення матеріального становища та умов життя населення в Україні вживаються такі заходи: проводиться активна політика зайнятості; реформується система пенсійного забезпечення та соціального страхування, соціальної допомоги, адресної допомоги малозабезпеченим громадянам, соціального захисту чорнобильців [6].

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити узагальнюючий висновок, що соціально-економічні гарантії - це метод задоволення різноманітних потреб громадян, на рівні соціально визначених норм з боку держави, а також об'єктивна необхідність для будь-якої правової держави, зміст її інвестування. Тому обсяг гарантій показує рівень її цивілізації.

В Україні соціальне страхування є окремою самостійною економічною категорією, окремою ланкою фінансової системи. Соціальне страхування базується на принципі колективної солідарності та створенні суспільних страхових фондів за рахунок збору обов'язкових страхових внесків з доходів працюючого населення і підприємств. Зазначимо, що соціальне страхування відрізняється від соціальної допомоги перш за все способом фінансового забезпечення: соціальне страхування є фінансовою категорією, яка виражає економічні відносини, що виникають у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів і їх використання для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, підтримки материнства, а також з охорони здоров'я, а соціальна допомога побудована на фінансуванні за рахунок податків та інших надходжень до Державного бюджету. Однак ці кошти направляються не фізичними особами, а підприємствам і організаціям як компенсація недоотриманих доходів [7, с. 16-17].

По-друге,   якщо   управління   системою   соціальних  допомог здійснюють

відповідні державні органи, то в управлінні системою соціального страхування беруть участь як страхувальники, так і представники застрахованих.

Третьою відмінністю соціального страхування від соціальної допомоги є те, що забезпечення із соціального страхування надається при настанні страхового випадку і не залежить від рівня доходів застрахованої особи, а соціальну допомогу отримують громадяни, які мають дохід нижчий від прожиткового мінімуму, або інші визначені у законодавстві підстави.

Найпоширенішими видами соціального страхування є: пенсійне страхування; медичне страхування; соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (страхування професійних ризиків); соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності; страхування на випадок безробіття тощо.

Отже, аналіз сучасних формувань сутності терміна „соціальний захист" показав, що він трактується вченими приблизно однаково, при цьому мається на увазі система заходів, які компенсують соціальну нерівність громадян, забезпечують однаковий доступ кожної людини до певного мінімуму соціальних благ, захищають кожну окрему особистість від соціальних ризиків, що повсякчасно мають місце в житті людини.

 

« Содержание


5


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я