1. Встановлення допустимих параметрів життя (розмір прожиткового фізіологічного і соціального мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);
2. Захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;
3. Вирішення проблем безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовки кадрів;
4. Пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника);
5. Утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо;
6. Соціальні трансферти (допомога з безробіття) одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);
7. Соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян та ін.);
8. Надання необхідної медичної допомоги тощо.
Найважливішим елементом механізму соціального захисту є економічний елемент. Він включає:
- розробку соціально-економічних програм;
- виплату матеріальної допомоги;
- надання соціальної допомоги, пільг;
- індексація грошових доходів громадян;
- надання населенню пільгових кредитів та ін.
У дохідній частині Державного бюджету зосереджується та частина вартості ВВП, яка в процесі розподілу й перерозподілу доходів та нагромаджень може бути спрямована на розвиток економіки держави, соціальний захист населення, соціально-культурні заходи, потреби оборони та управління.
Державний бюджет країни, який формується на соціально орієнтованих засадах - це основний важіль підтримання стабільної ситуації в країні та розвитку економіки. Визнання України країною з ринковою економікою вимагає ефективного впливу на суспільство за допомогою соціально орієнтованої політики. Бюджет активно впливає на формування та удосконалення соціально-економічної інфраструктури, яка, у свою чергу, сприяє розвитку виробництва [2].
На сучасному етапі розбудови ринкової економіки суттєво змінюються підходи до досягнення добробуту населення.
Основними факторами соціального розвитку та підвищення суспільного добробуту є ефективність виробництва та підприємницької діяльності; економія ресурсів і підвищення якості продукції; збільшення добробуту населення.
Обсяг коштів, які спрямовуються на соціальний захист населення, залежить від дохідної частини бюджету держави, яка у свою чергу, визначається обсягом валового внутрішнього продукту та науково-обґрунтованим оптимальним обсягом фонду споживання. Здійснюючи соціальні виплати, держава дотримується визначених параметрів і тому за умов економічної нестабільності у неповній мірі забезпечує соціальний захист населення. Збільшення видатків на соціальні потреби населення можливе тільки за умови зростання ВВП [4].
Не менш важливим, з нашої точки зору, елементом соціального захисту населення є соціальний елемент. Він представлений активізацією діяльності соціальних організацій, фонди яких формуються за рахунок добровільних внесків фізичних та юридичних осіб та держави (групи порятунку, благодійні фонди, комітет із захисту прав споживачів тощо).
Особливістю соціального захисту є необхідність його адресної спрямованості, тобто соціальна допомога повинна надаватися тим громадянам і в таких обсягах, яких вони потребують. Важливими видами соціального забезпечення є пенсії, допомоги, пільги, утримання непрацездатних у будинках для престарілих та інвалідів.
Метою соціального забезпечення є забезпечення рівня життя непрацездатних громадян не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого державою. З економічної точки зору, соціальне забезпечення - це організаційні заходи держави зі створення соціальних фондів і використання їх за цільовим призначенням.
Соціальне забезпечення здійснюється за рахунок спеціальних фондів або Державного бюджету. У нашій державі продовжується реформування соціального забезпечення і створюється нова система соціального захисту населення у ринкових умовах [4].
» следующая страница »
1 2 3 45 6