У 1982 р. в Америці були введені опціони на ф'ючерсні контракти на цукор, а в 1984 р. - на бавовну. Пізніше поширилися опціони на інші сировинні ф'ючерсні контракти. Кожен опціон на ф'ючерсний контракт, як і сам ф'ючерсний контракт на той чи інший інструмент, мають свою специфіку, що визначає час і правила торгівлі ними, а також кількість, терміни постачання чи продажу, одиниці виміру вартості й іншу інформацію, що найбільш точно характеризує приватні моменти угоди чи торгівлі з відповідним інструментом [2, с.11].
Деривативи, що зародились як механізм хеджування ризиків виробників товарів сільськогосподарського призначення, пережили серйозну трансформацію, перетворившись до кінця XX ст. у високоризиковий інструмент одержання спекулятивного прибутку.
З грудня 2005 р. по грудень 2008 р. обсяг угод за деривативами виріс удвічі. На сьогоднішній день практично нормою стала ситуація, коли номінальна величина деривативних позицій у багато разів перевищує обсяг світового ринку реального активу. З роками змінилася і структура ринку. У загальному обсязі укладених контрактів найбільш питому вагу (66%) займають деривативи на процентні ставки. В останні роки також спостерігався різкий підйом торгів з деривативами на дефолтні СВОПи. Усе більше вводяться екзотичні деривативи. Особливо це стосується позабіржових СВОПів, які в останні роки стали об'єктом біржової торгівлі. Так, на Бразильській біржі деривативів організована торгівля процентними, валютними і змішаними СВОПами, а на Нью-Йоркській біржі перебувають в обігу СВОПи на енергоносії.
Водночас, сам термін «дериватив» з'явився не так давно. Можна із впевненістю констатувати, що цей широко відомий нині термін близько тридцяти років тому не мав практичного застосування. Біржові угоди, які нині належать до цього поняття, вперше почали функціонувати як інструменти «страхового» або «ризикового управління» кілька століть тому, тоді як термін «дериватив» фактично було введено у використання у середині 80-х років минулого століття [1, с. 20-27].
Для того, щоб з'ясувати цінність значення деривативу, звернемось до світових довідкових джерел. Як свідчить аналіз, у більшості випадків термін «дериватив» має наступне трактування, а саме: «деривативи — фінансові інструменти, ціна яких прямо залежить від вартості одного чи декількох активів, якими можуть бути як цінні папери, індекси, боргові інструменти, товари, так і інші деривативні інструменти. Деривативи передбачають торгівлю правами чи зобов'язаннями на визначені активи, але не передбачають прямий трансферт власності» [3, c.75].
Звертаючи увагу на вітчизняну наукову та регулятивну біржову практику, необхідно зазначити, що лібералізація і консолідація біржових процесів на світовому
ринку деривативів, спрямована на інтеграцію регіональних ринків у єдиний економічний простір, сприяла поширенню застосування у наукових працях та на законодавчому рівні терміну «дериватив» як кальки з англійської мови слова «Derivative» [4, с.65]. Водночас необхідно зробити акцент на існуючі законодавчо встановлені положення у даному відношенні. Вперше визначення деривативу зустрічається у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», в якому «дериватив — це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством». Дериватив розрахунковий - дериватив, який може бути виконаний шляхом проведення відповідних грошових розрахунків між його контрагентами. Розрахунки здійснюються на підставі поточних ринкових цін на базовий актив такого деривативу на момент виконання зобов'язань за деривативом. Дериватив з поставкою — дериватив, що виконується шляхом поставки товару, який є його базовим активом [5].
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9 10