Розвиток макроекономічних процесів ринкової трансформації
Ковальчук І.Б., аспірант,
Тернопільський національний економічний університет
Сучасна транзитологія має дві альтернативні концепції історичного часу перехідних процесів. Першу концепцію, названу "шляхом історичних трансформацій" або стратегією "довгого шляху" розвивають Мур Б., Андерсон П., Роккан С., Панкратов 3., Глазьєв С. тощо. Основна її ідея полягає в тому, що ухвалення ключового політичного рішення формує певну траєкторію розвитку, в процесі трансформації можна лише в певному ступені змінювати цю траєкторію, без розривів. Прихильниками іншої "концепції демократичного прориву" (стратегії розриву) є Даль Р. і Ростоу Д., Гайдар Є., Чубайс А. та інші вчені. Головною ідеєю "жорсткої" концепції є впевненість, що трансформація вимагає "шоку", рішучого розриву з минулим, руйнівного імпульсу для успішних політичних трансформацій. Основні розбіжності їх полягають у визначенні послідовності реформ та історичного часу трансформацій.
Особливості процесів ринкової трансформації, їх проблеми та наслідки в різних країнах вивчали багато відомих вчених-економістів: З. Бжезинський, В. Геєць, П. Єщенко, Я. Корнаї, Д. Котц, П. Матвієнко, Д. Норт, В. Попов, Дж. Сакс та інших.
Мета статті полягає у систематизації теоретичних засад та з'ясуванні особливостей двох моделей ринкової трансформації (шокової терапії і градуалістської); аналізі наслідків і уроків реалізації радикальної моделі системних перетворень в країнах СНД.
Трансформаційну економіку слід розглядати як певну специфічну економічну систему, яка відрізняється від адміністративно-командного та ринкового господарства по цілому ряду параметрів.
В найбільш загальному плані її особливостями є поєднання певних рис, успадкованих від адміністративно-командної системи господарства, та елементів ринкової економіки. Трансформаційна економіка характеризується досить високим рівнем невизначеності в тому плані, що економічні процеси протікають в середовищі, яке постійно зазнає різного роду змін, причому такі зміни дуже часто мають діаметрально різну спрямованість. Саме в такому плані можна говорити про перехідний характер даної господарської системи.
Саме тому її слід розглядати у двох вимірах, а саме: як процес переходу від адміністративно-командної до ринкової системи господарства та як економічну систему з відносно сталими структурними характеристиками господарства та відмінностями в плані режиму виробничо-комерційної діяльності порівняно з ринковою та адміністративно-командною економікою.
Дж. Сакс в своїх рекомендаціях, однакових для Росії та України, зазначав, що процес переходу від соціалістичної економіки до ринкової відбуватиметься щонайменше у три етапи. Перший він називає стабілізацією або критичною фазою, коли приборкується інфляція та долаються інші наслідки розпаду соціалістичної системи. Другий - фаза становлення ринку, коли створюються основні інститути ринкової економіки. Третій - фаза структурного корегування, коли під впливом нових ринкових сил змінюється характер виробництва та зайнятості. За його прогнозами тривалість етапів має бути наступною: перший - від року до трьох; другий - приблизно п'ять років за умови стабільної політичної ситуації та неухильної прихильності уряду курсу економічних реформ; третій може тривати протягом життя цілого покоління [14].
Я. Корнаї підкреслював, що трансформація неринкових економік до нового ринкового стану не може відбуватися миттєво, потребує тривалого часу переходу однієї якості системи в іншу: цей процес ґрунтується на методі проб і помилок, в його умовах зберігаються чи ліквідуються старі соціально-економічні інститути, формуються чи не сприймаються нові інститути. Він зазначав, що історичний час формування кожного з нових інститутів окремо та їх ефективної сукупності для кожної країни буде неоднаковий [6].
» следующая страница »
1 23 4 5 6