Оскільки за нашим визначенням трансформація є процесом, то її, як і кожний процес, можна розділити на певні етапи, їх аналізу присвячені численні публікації, серед яких, без сумніву, виділяється робота 3. Бжезинського. [1] В ній досить детально простежується взаємозв'язок між політичними та економічними перетвореннями, які разом і складають глибинний зміст системної трансформації.
Перехід до ринкових відносин у другій половині XX століття в основному відбувався за двома моделями, які базувались на монетаристській теорії Фрідмена та інноваційній теорії українського економіста М. Туган-Барановського [6].
Першу модель радикального або "прискореного" розвитку впроваджували в життя Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк у латиноамериканських та постсоціалістичних країнах за єдиною для всіх програмою "шокової терапії", незважаючи на різні стартові умови та особливості кожної країни.
Теоретичним підґрунтям моделі шокової терапії є ідеологія неолібералізму і ринкового фундаменталізму, за якої держава розглядається як невідворотне джерело корупції, неефективного розподілу ресурсів, довільного перерозподілу багатства і перешкода економічному прогресу.
Концепція радикального переходу ґрунтується на швидкому, широкому й рівнобічному проведенні системних економічних реформ. Радикальний перехід здійснюється, насамперед, через швидкий демонтаж централізованого планування і заміну його економічними методами регулювання (особливо фінансовими, тобто грошово-кредитними та податково-бюджетними), швидку лібералізацію цін внутрішньої й зовнішньої торгівлі. Один із найбільш відомих варіантів концепції радикального переходу - це заснована на ідеях монетаризму "шокова терапія", яка з метою швидкого вивільнення ринкових сил передбачала різкий відхід держави з економічного життя й одномоментну лібералізацію цін, а також активну боротьбу через тверді бюджетні обмеження за стійку фінансову систему (особливо боротьбу з інфляцією), руйновану одномоментною лібералізацією цін.
Позитивною якістю радикальної концепції є швидка побудова сучасної ринкової економіки. Якщо дивитися з позицій теорій економічного циклу, то відбувається скорочення "хвилі" на тій стадії економічного розвитку, на якій опинилася країна в даний момент, невеликий поворот назад або одномоментнпй спад, але потім повільне, але стабільне поліпшення економічної ситуації, а отже, й розвиток економіки.
Недоліками є дестабілізація фінансової системи країни в процесі одномоментної лібералізації цін і великий, часто тривалий, спад виробництва через активну боротьбу з інфляцією, зниження рівня життя, зростання безробіття й інші соціальні проблеми. Дана концепція переважає на пострадянському просторі, хоча лише в країнах Балтії вона реалізувалася з високою швидкістю, широким розмахом і одночасним проведенням реформ у всіх напрямах. Тут відіграла роль циклічність розвитку економіки в тому сенсі, що до моменту розпаду СРСР ці країни знаходилися в середині "хвилі Кондратьєва", а Росія, Україна, Білорусь, країни Закавказзя, країни Середньої Азії - наприкінці "хвилі". У деяких пострадянських країнах концепція радикального переходу поєднувалася і поєднується з концепцією еволюційного переходу.
Отже, ця стратегія ринкової трансформації ґрунтувалася на таких засадах: негайна лібералізація цін; лібералізація зовнішньої та внутрішньої торгівлі; уніфікація валютного курсу, що підтримує конкурентоспроможність економіки; жорстка монетарна та фінансова політика; делегування економіки; закріплення прав власності та приватизації; податкова реформа в напрямі розширення податкової бази; соціальний захист населення; різке скорочення соціальних витрат; швидке усунення бар'єрів на шляху транскордонного переміщення товарів і капіталів.
» следующая страница »
1 2 34 5 6