Отже, до проблем довгострокового інвестування на сучасному етапі розвитку економіки в Україні в розглянутому секторі економіки варто віднести наступні:
висока правова нестабільність при управлінні довгостроковими інвестиційними проектами;
інформаційна невизначеність, тобто відсутність в інвестора точної і достовірної інформації про фінансове положення позичальника;
відсутність ефективної регіональний інвестиційної - позикової системи;
нерозвиненість механізмів, зв'язаних із захистом прав власності;
високий ступінь політичних і економічних ризиків і т. д.
Однак, крім перерахованих вище, проблеми інвестування в туристській галузі мають свої відмінні риси. Ці особливості зв'язані, насамперед, з підвищеним ризиком повернення вкладених коштів, тому що туристські потоки (від величини яких прямо залежать строки окупності проектів) чуйно реагують на найменші зміни в соціально-політичній обстановці в країні і регіоні, на кон'юнктуру ринку туристських послуг і т.д. З урахуванням цих обставин інвестиційні процеси в даній сфері мають потребу в додаткових гарантіях з боку регіональної і державної влади й управлінських структур. Тільки об'єднання і взаємна зацікавленість державних, промислових і туристських структур, розуміння загальних задач приведе до розвитку туризму і розкриттю економічного потенціалу кожного регіону чи окремої території.
У зв'язку з розвитком технологічних інновацій і глобалізацією туристського бізнесу компанії для досягнення й утримання конкурентних переваг перед іншими організаціями обов'язково повинні враховувати наступні особливості сучасного етапу розвитку суспільства:
переваги перестали бути стратегічними, вони змінюються під впливом інноваційного процесу. Тому для утримання конкурентних переваг потрібно постійне впровадження інновацій. Терміни впровадження останніх повинні дорівнювати або перевершувати терміни впровадження аналогічних інновацій у конкурентів;глобалізація бізнесу змушує компанії враховувати національні і міжнародні інтереси;
країна і територія розглядаються організаціями не тільки як місце, де компанія здійснює свою діяльність, але і як основа для вироблення стратегії.
В даний час економісти розробили безліч напрямків діяльності туристської організації по досягненню конкурентних переваг. Найбільш загальними з них є:
стратегія лідируючих позицій по витратах - прагнення організації до мінімальних витрат при виробництві і розподілі туристських послуг, щоб установити більш низькі ціни і розширити свою частку ринку.
стратегія диференціації - ціль на завоювання компанією першості за рівнем сервісу, якості продукції, технології обслуговування і т.п. Ця стратегія спрямована на надання споживачам особливих унікальних послуг, що є модифікацією стандартних.
стратегія концентрації - вибір обмежень по масштабах сфери діяльності організації з концентрацією її діяльності на відносно невеликій групі споживачів, частини товарного чи асортименту якому-небудь аспекті діяльності.
стратегія раннього виходу на ринок означає, що організація першої пропонує на ринку оригінальну туристську послугу.
Одне із самих останніх досягнень інформаційних і телекомунікаційних технологій в індустрії туризму - швидкий розвиток систем керування дестінацією (СУД). Як відомо, дестінація - це територія з визначеними природними, культурними й активно-розважальними заходами, скомбінованими з іншими факторами (наприклад, розміщення), і відповідна інтересам туристів.
З погляду туристського попиту, системи управління дестінаціею адресовані до концепції 4S, тобто Sophіstіcatіon - Specіalіzatіon - Segmentation - Satisfaction, чи Комплексність - Спеціалізація -Сегментація - Задоволеність, забезпечуючи клієнтів повним асортиментом туристських послуг, пропонованих незалежними виробниками на рівні дестінаціі (рис. 1).
» следующая страница »
1 2 3 4 56