Однак, як зазначалося вище, з моменту систематизації та ретрансляції відповідної інформації «правова охорона» стає безсилою. Рано чи пізно вона стає здобутком окремих ринкових структур, а потім і загальносуспільним надбанням. Процес еманації інформації породжує генерацію знань. Завдяки цьому усе більш вживаними стають поняття «економіка знань» [1;3;4;], «невагома економіка» [7, с. 34], «капітал, втілений у знаннях» [1, с. 23], «мережева (сітьова) економіка» [5, с. 57], «інформаційна (інформаціальна) економіка» [5, с. 27]. А це, в свою чергу, є наочним і переконли-ви підтвердження своєчасності й необхідності застосування у ринково у суспільстві тер іно-поняття — «ринок еконо ічної інфор ації» [8].
Нині фіксується інноваційна одель, що де онструє якісні зрушення в систе і фор-ування, розповсюдження та використання (тристадійна фор а) широкого роз аїття економічної інформації. Функціонування трисекторальної (сегментної) моделі, на яку спирається ринок еконо ічної інфор ації, зу овлює, по-перше, становлення основних еконо ічних галузей з виробництва та розподілу інфор ації, що першочергово використовується урядо ; по-друге, розширення но енклатури та асорти енту інфор-аційних послуг для товаропродукуючої сфери; по-третє, створення широкої ережі інфор аційних засобів на споживчо у рівні.
Окре і дослідники ототожнюють ринок еконо ічної інфор ації з «інфор аційни ринком продуктів та послуг» [10], хоча насправді це явище — досить важливий сег-ент (але не єдиний і не всеохоплюючий) сучасного господарства, який постачає та наповнює еконо іку важливи ресурсо . Водночас ринок еконо ічної інфор ації — це ключ до сучасної еконо ічної діяльності, визначальна спонука та базовий ресурс,
що відіграє не менш значущу й продуктивну роль, ніж земля, робоча сила і капітал у минулих століттях (за визначенням Карла Маркса).
Уся розмаїта сукупність економічної інформації становить водночас і вихідний матеріал, і кінцевий продукт невагомої економіки або економіки знань. Адже ринок еко-но ічної інфор ації є атрибутивни ко поненто сучасної еконо іки, носіє такої ексклюзивної ознаки, як проз'юмеризм. Йдеться про стирання відмінностей між вільним і робочим часом, оскільки продукуюча (і навіть виробнича) діяльність набуває суто творчого характеру та з істу і водночас набуває ознак акси альної інтелектуалізації головної продуктивної сили суспільства — людини, яка є продуцентом та носієм інфор-
ації як стратегічного ресурсу. Незважаючи на це, ринок економічної інформації, як багатоаспектна, макроеко-но ічна категорія, поки що не зай ає ваго ого ісця в наукових дослідженнях вітчизняних учених. Найчастіше зустрічаються теоретичні узагальнення щодо інфор ації (її сприйняття та розуміння), інформаційного суспільства [11]. Натомість поза належною увагою дослідників все ще залишається саме ринок економічної інформації. Ситуація покращується ти , що акроаналітики, які залучені до практичної діяльності і спеціалізуються на інфор аційних ресурсах та інфор аційній політиці відповідних корпорацій, іноді виступають з серйозни и узагальнення и в авторитетних наукових виданнях, які поті використовуються при розробці законопроектів, що ають врегульовувати національне господарство та фінансово-еконо ічну систе у.
Щодо ситуації з інформаційним забезпеченням базових сегментів економічної політики, то необхідно визнати факт нерідко тенденційного використання цього визначального джерела прийняття стратегічно важливих для держави рішень. Не в останню чергу через це сьогодні и ає о спотворену систе у власності, знищені казенні підприє ства, дефор овану структуру виробництва, розгорнуту тіньову діяльність практично в усіх сферах національної еконо іки, тотальну корупцію і хабарництво. На додаток ає о лобістське законодавство та украй заплутану, дефор овану і безвідповідальну суддівську систе у.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7