Водночас через закритість інфор аційного поля Національний банк, фактично на власний розсуд, здійснює грошову е ісію. Національні гроші в обігу та валюта фіксуються на його рахунках (у пасиві балансу) як власні кошти. Далі, НБУ позичає (фактично продає) ці, створені «з повітря», гроші власній державі, отри уючи величезні прибутки — а держава (Мінфін) залишається у боргу перед власним Національним банко , чи не в більшо у, ніж перед інозе ни и кредитора и [6, с. 322]. Насправді ж НБУ при безпрецедентній незалежності все ж таки є інституцією держави, а е ісійні кошти — це власність держави, її бюджетне джерело, скільки б з ни не хитрували. Грошова емісія, яку здійснює Національний банк від імені держави, але їй на збиток, м'яко кажучи, економічний парадокс [6, с. 325].
Це є очевидною платою за те, що Верховна Рада України до цього часу не спро-оглася, виходячи зі світового досвіду, законодавчо дисциплінувати статус-кво Центрального банку (у то у числі його інфор аційний режи ) як особливого органу державного управління. Безпрецедентний лобіз вітчизняних банкірів і недостатня фінансова професійність народних обранців зіграли злий жарт, який дуже дорого обходиться державі. Наразі визнано, що закони, які подає банківсько-фінансове лобі до
Верховної Ради України, повинні проходити скрупульозну експертизу незалежних експертів, особливо якщо це стосується інформаційної відкритості та демонополізації регулюючого впливу центрального банку. Адже вище означені негативи ринку економічної інформації в банківській сфері пов'язані й обумовлені фактом інформаційного онополіз у, який важливо невідкладно усунути.
Аналогічні приклади можна навести стосовно інших сфер і сегментів фінансово-еконо ічної систе и країни, у ра ках яких старанно приховується реальна еконо ічна інформація. Через це маємо суспільство, в якому основні прибутки створюються не за рахунок успіху на ринку, а за рахунок державних ресурсів — привласнення бюджетних видатків, дар ової приватизації, несплати податків, а іноді й спря ування коштів, сплачених одними суб'єктами, в кишені інших. Це система, при якій суб'єкти управління на всіх рівнях діють не так, як велить закон, а так, як велить дух корисливості. Нецільові витрати очевидно шкідливі для державних інтересів. Насправді, це неприховане злодійство, хоча нерідко видається як нібито подвиг. На ринку економічної інфор ації за бажання держави завжди ожна провести чітку ежу іж цільови і нецільови використання фінансових ресурсів. У нинішніх українських у овах часто неможливо зробити розмежування між «нецільовим, але необхідним» спрямуванням видатків і кримінальним використанням державних ресурсів. Щоправда, такі бюджетні аневри вигідні ти , хто перебуває при високій владі, тобто правлячій еншості, а то у з року в рік стабільно відтворюються.
3 наведеного вище випливає висновок: постійно відтворювана дезінформація постійно дезавуює потенційну роль і ожливості суспільного контролю в країні. Наведені очевидності підкреслюють та переконливо засвідчують необхідність та важливість налагодження ефективно функціонуючого ринку економічної інформації в Україні. Державна стратегія фор ування та розвитку ринку еконо ічної інфор ації в Україні ає бути розроблена і взята до неухильного виконання невідкладно.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67