Шляхи удосконалення державного управління соціальним розвитком

[5].

У сфері ЖКГ існують проблеми правового характеру, які пов'язані з наданням об'єктів

ЖКГ в оренду. Взяття збиткового підприємства в оренду передбачає наслідування його боргів без гарантій їх повернення. Розмір орендної плати, що встановлюється місцевими органа­ми самоврядування, залежить від необхідності поповнення місцевого бюджету, а не від умов функціонування підприємства.

Негативним фактором якій відображається на принципах ціноутворення в галузі може ста­ти тій факт, що законодавство не захищає орга­ни місцевого самоврядування від ризику вику­пу інвесторами природних монополій по закі­нченню терміну оренди.

У Загальнодержавні програмі реформуван­ня і розвитку житлово-комунального господар­ства на 2004-2010 роки відмічена недоско­налість системи управління житлово-кому­нальним господарством. Ця програми окреслює основні цілі, напрями та заходи щодо рефор­мування житлово-комунального господарства в Україні. Вона передбачає розробку базових законів за підгалузями житлово-комунального господарства та інші нормативні документи, а також зміну і доповнення існуючих законодав­чих актів з метою досягнення стабілізації фінансового стану підприємств, а також досяг­нення відповідного рівня надання послуг. За­гальний обсяг фінансування протягом дії про­грами становить 34,8 млрд. грн. Найбільшу ча­стку коштів передбачено спрямувати на тех­нічне переоснащення підприємств житлово-комунального господарства [6].

Висновок

Враховуючи важливість нормального функц­іонування ЖКГ, його вплив на соціальну сфе­ру України, необхідно вдатися до кардиналь­ного реформування галузі, що має передбача­ти насамперед формування його нової струк­турної побудови, яка б поєднувала найкращі надбання зарубіжних моделей управління ко­мунальною сферою. Реформа ЖКГ має бути законодавчо, організаційно та економічно за­безпечена на чотирьох рівнях: на рівні держав­них органів виконавчої влади; обласних дер­жавних адміністрацій та органів місцевого са­моврядування; комунальних підприємств різних форм власності; споживачів послуг.

Директивні методи державного впливу на природних монополістів, навіть найефек­

тивніші, не зможуть вирішити численні «вузькі місця» збільшення тарифів, незадовільного рівня якості й кількості наданих послуг. Необ­хідною умовою процесу формування якісно нової регуляторної політики у сфері природних монополій ЖКГ має стати зміна характеру їх діяльності, поступове врахування ними нових, ринкових умов господарювання, формування умов для демонополізації, залучення приватно­го капіталу та приватної ініціативи на конкур­сних засадах.

Потребує удосконалення фінансово-право­вий механізм державного регулювання природ­них монополій, які наявні у житлово-комуналь­ному господарстві. Основними кроками в цьо­му напрямку мають стати:

1) зміна наявного механізму цінового регулю­вання шляхом переходу від неефективного лімітування цін і тарифів на відповідному ринку до впровадження ринкових засад їх формування і відповідного моніторингу цих механізмів;

2) започаткування на конкурсних засадах і впровадження контролю за наданням ліцензій і діяльністю ліцензованих ком­паній;

3) вжиття додаткових заходів податкового сти­мулювання.

Нинішній порядок формування тарифів на ринках природних монополій житлово-кому­нального господарства України не забезпечує попередження зловживань у сфері ціноутво­рення та гальмує процеси підвищення ефектив­ності підприємницької активності. Тому вини­кає необхідність пошуку реальних шляхів підвищення результативності державного кон­тролю за процесами ціноутворення у цій сфері, основними з яких є:

- перехід від затратних до нових методів ціно­утворення на основі врахування інвестицій­ної складової ціни (тарифу);

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78