Вступ
Підвищення рівня життя населення актуальна проблема соціально-економічного розвитку України. Рівень життя є однією з найважливіших соціально-економіч-них категорій, що характеризує становище людини у суспільстві, можливості реалізації її потреб, можливості людського розвитку.
Поняття «рівень життя» найчастіше означає ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб населення. Таке визначення характеризує статику рівня життя. Тим часом рівень життя — це динамічний процес, на який впливає безліч факторів. З одного боку, рівень життя визначається складом та обсягом потреб населення у різних благах, що постійно змінюються. З іншого боку, рівень життя обмежується можливостями задоволення потреб, виходячи зі становища на ринку товарів і послуг, доходів населення, заробітної плати працівників. Водночас і розмір заробітної плати, і рівень життя визначаються масштабами та ефективністю виробництва, станом науково-технічного прогресу, культурно-освітнім рівнем населення, національними особливостями, політичною владою тощо.
Дуже часто рівень життя ототожнюється з поняттям «добробуту», який розуміють як певний рівень споживання. З позиції концепції людського розвитку найповніше сутність рівня життя розкриває таке визначення: рівень життя - це комплексна соціально-економічна категорія, що відображає рівень розвитку фізичних, духовних і соціальних потреб людей, ступінь їх задоволення та умови у суспільстві для розвитку й задоволення цих потреб.
Відповідно до Конвенцій Міжнародної організації праці кожна людина має право на такий життєвий рівень (включаючи продукти харчування, одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування), який необхідний для підтримання здоров'я і добробуту її та її родини, а також право на соціальне забезпечення з боку держави в разі безробіття, непрацездатності, втрати годувальника і т. ін. У кожній країні ці права реалізуються на основі національної концепції рівня життя.
Підвищення рівня життя є водночас метою та пріоритетним напрямом суспільного розвитку й асоціюється з соціальним прогресом суспільства. Динаміка показників рівня життя свідчить про результати економічного розвитку країни, а також про ступінь соціалізації економіки. Особливого значення підвищення рівня життя набуває в орієнтованому на людський розвиток суспільстві.
Виклад основного матеріалу
Категорія «рівень життя» повинна включати всі соціальні блага, які створюються у державі. До соціальних благ можливо віднести рівень управління житлово-комунальним господарством у країні.
Житлово-комунальна сфера це сфера від рівня розвитку якої залежить становлення ринкової, соціально орієнтованої економіки тому що, через неї реалізуються інтереси кожної людини. Ця надзвичайно важлива галузь надає фізичним і юридичним особам необхідні житлово-комунальні послуги та забезпечує життєдіяльність усього суспільного організму.
Житлово-комунальне господарство це3 специфічна галузь народного господарства країни, яка має декілька особливостей, що характеризують його як складну, багатоелементну, динамічну організаційно-економічну систему. Підприємствам житлово-комунального господарства притаманна внутрішня економічна й організаційна єдність.
Житлово-комунальне господарство за своїм змістом і структурою - складний та багатогранний об'єкт управління, який обумовлює специфічні особливості побудови організаційної системи управління і державного регулювання для забезпечення надійності функціонування підприємств галузі, підвищення ефективності роботи комплексу. Особливістю функціонування ЖКГ є те, що воно представлене «чистими» природними монополіями і підгалузями, які розвиваються за законами конкурентного господарства. До останніх належить експлуатація житла, санітарне очищення територій тощо. Ще однією характерною особливістю ЖКГ є те, що комплекс переважно надає послуги, а не виробляє товари, а отже належить до виробничої і невиробничої інфраструктури.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8