Державно-приватне партнерство - міжнародний погляд

. В галузі транспортної інфраструктури така додаткова вартість може бути отримана у кількох випадках:

- коли партнерство дасть змогу швидше реалі­зувати проекти з високим рівнем пріоритетності;

- коли приватний партнер може забезпечити проект спеціальними вміннями та навичками з управління складних комплексів;

- коли приватний партнер може додати до про­екту розроблену ним нову технологію;

- коли вміння приватного партнера можуть до­помогти у залученні ширшого інструментарію фінансування проекту;

- коли проект може спонукати приватну зацікав­леність у розбудові навколишньої інфраструктури3.

Деякі проекти можуть задовольняти декілька з вищезазначених вимог. Але, не зважаючи на тип створеної додаткової вартості, залучення механізмів ДПП має забезпечити можливість використання ширшого інструментарію для реалізації проекту.

Наявність такого інструментарію має забезпечи­ти найефективніше використання ресурсів, яке в свою чергу зменшить витрати на проект, що і виллється у додаткову вартість, створену партнер­ством. Мері Пітерс (FeckralHigh WayAdministation Administrator) стверджує, що: «Зменшення втручання приватного сектора в будівництво автошляхів знизило вплив ринкових сил на індустрію та інноваційну складову розвитку, яка збільшує ефективність та заощаджує кошти»

. В своїй доповіді Конгресу Транспортний департамент США, посилаючись на власне дослідження, доводить, що при реалізації проектів за допомо­гою механізмів ДПП, збільшення фактичних витрат над планованими в середньому сягає 3,6%, тоді як при традиційних методах реалізації перебільшення склало 12,4%. А використання диференційовано­го підходу до розподілу прибутку (performance-based contracting) може зекономити до 40% вартості проекту

. Так само тривалість періоду реалізації проектів за традиційних методів збільшувався в се­редньому на 30,7% від запланованого, а при вико­ристанні ДПП - всього на 7,1% від запланованого4. Переваги ДПП не обмежуються економією коштів. Забезпечуючи доступ до ширшого набору фінансових інструментів, ДПП пришвидшує реалізацію проектів, які були б відкладені або взагалі не реалізовані.

Національна рада США з питань Державно-при­ватного партнерства визначає шість базових умов, яки необхідні для успішної реалізації проекту у рамках ДПП, а саме:

1) юридичне та політичне середовище;

2) деталізований бізнес план (контракт);

3) гарантований грошовий потік;

4) контроль з боку держави;

5) правильний вибір приватного партнера;

6) пдтримка пов'язаних осіб та інститутів.

І якщо з першими п'ятьма все зрозуміло то на останньому пункті, який, на думку американських економістів, є також обов' язковим для успішної реалізації будь якого проекту ДПП, треба зупинитися детальніше. Англійською мовою це звучить як "stakeholder support" та означає підтримку усіх пов' язаних осіб. Зазначені особи - це не тільки представники державного чи приватного партнерів, а й всі ті, хто підпадуть під вплив від реалізації проекту. Тут маються на увазі робітники, що працюють на проекті, громадяни, що отримують послуги від проекту, журналісти, які висвітлюють проект, профспілки, екологи та всі інші особи, яки можуть висловлювати власну позицію щодо партнерства. Отже, в країнах, де механізми ДПП широко використовуються, для успішної реалізації партнерства дуже важливим є позитивне ставлення до партнерства з боку громадськості. Його можна отримати за рахунок яскравих та зрозумілих презентацій проекту для всіх зацікавлених груп, а також через налагодження прозорого контролю за виконанням проекту. Додаткова вартість, привнесена у проект партнерством між державою та приватним сектором, має бути зрозуміла всім зацікавленим особам та інститутам.

Варто зазначити, що в іноземній практиці існує багато класифікацій моделей ДПП. Кожна заці­кавлена сторона ділить моделі ДПП за ознаками, що допоможуть їй надалі легше ідентифікувати моделі та працювати з ними. Наприклад, юридичні компанії поділяють моделі ДПП за типом контракту, підписаним між державою та приватними партне­рами. Світовий банк, користуючись основною відмінністю ДПП від інших форм реалізації про­ектів, поділяє моделі ДПП за рівнем втручання приватного партнера на чотири основні групи:

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8