Власне, біопаливо було відоме з початку минулого сторіччя, але ним зневажали через наявність дешевих нафтових палив, і лише всесвітня нафтова криза 1973 р. змусила згадати про можливість використання місцевих сировинних ресурсів для виробництва альтернативного замінника. В Європі і в світі ідея заміни нафтопродуктів на екологічно чисте паливо (ЕЧТ) - біодизельне - стало активно пропагуватися на початку 1990-х. Євросоюз планує до 2020 р. не менше 20% транспорту заправляти біопаливом. У країнах ЄС прийнято законодавство, яке стимулюює виробництво рослинного палива та його використання. Як і дизпаливо, біодизельне призначене для застосування в автомобілях і сільськогосподарській техніці з дизельними двигунами. Для переходу на його використання двигун і інші системи модернізувати не потрібно. Для отримання цього палива зазвичай використовується рапсове масло - воно найдешеве з рослинних, та висо-кооктанова добавка (етанол), який виготовляється на основі спирту, виробленого з зернових та меляси з цукрового буряка. В Європі попит на рапс постійно збільшується у зв' язку з підвищенням цін на енергоносії та жорсткі екологічні вимоги.
Україна зараз виступає, в основному, експортером рапсу - сировини, яка переробляється на біопаливо в Європі. Якщо врахувати, що в Україні приблизно 75% орних земель придатні для вирощування ріпаку, то можна вважати, що держава має великий потенціал для зменшення енергетичної залежності від постачальників нафти. В Україні почали інтенсивно вирощувати ріпак як промислову культуру лише останні 10-15 років. Ця культура була відома і раніш, але вирощування ріпаку пов' язано з низкою проблем: наявністю спеціальної техніки для його сівби, збирання та переробки; недостатньою зимостійкістю озимого ріпаку. За даними Державного комітету статистики України, в структурі орних земель озимий ріпак займає близько 0,2-0,3%, а середня урожайність - на рівні 10,7 ц/га. (в Німеччині посівні площі під ріпаком займають 10% орної землі, а середня врожайність - близько 30ц/га). В Україні на дизельному паливі працюють, в основному, сільськогосподарський транспорт (трактори та комбайни), з вантажних автомобілів 85% - дизельні, а також 95% автобусів та мікроавтобусів обладнані дизельними двигунами. Переведення навіть частини громадського та пасажирського транспорту на біологічно чисте паливо дозволили б поліпшити екологічну ситуацію, особливо у великих містах.
Можливі два альтернативні напрями використання ріпаку:
- налагодити власне виробництво біодизельно-го палива;
- вирощувати ріпак і експортувати його у західні країни.
Україна сьогодні використовує другий напрямок, що дає змогу отримати тверду валюту, але
для підвищення ефективності інвестицій, що вкладаються в вирощування ріпаку, більш доцільним є перехід на виробництво біологічно чистого палива, яке є реальною потребою як сьогодення, так і майбутнього. Такий перехід забезпечить енергетичну незалежність України та дасть змогу виконувати екологічні вимоги. Окрім цього - це можливість забезпечити нові робочі місця як в сільському господарстві, так і на підприємствах машинобудування. Тому доцільним є саме виробництво біодизельного пального та його експорт.
Згідно з "Програмою розвитку виробництва біодизельного палива на період до 2010 р." Україна повинна виробляти і споживати в 2010 р. понад 520 тис. тонн біодизельного палива. Для цього потрібно засіяти близько 0,9 млн. га ріллі (3% загальної площі) при середній врожайності 20ц/га. В 2008 р. вже зібрано близько 3 млн. тонн ріпаку, яким були зайняті 10% сільськогосподарських площ української землі. Основними завданнями програми є: сприяння будівництву заводів по виготовленню дизельного біопального; створення зон концентрованого вирощування ріпаку; забезпечення гарантованого збуту сільськогосподарським товаровиробникам. Державну фінансову підтримку передбачено надавати на поворотній основі у межах коштів, які визначені для цього у державному та місцевих бюджетах. Соціально-економічний ефект виконання програми визначатиметься підвищенням рівня еколого-енергетичної безпеки країни.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7