Чинниками, що гальмують інноваційні процеси в Україні, визначають:
- зниження внутрішнього попиту на інноваційну продукцію;
- високі інвестиційні ризики;
- недостатнє впровадження нових технологій.
Але головною перешкодою на шляху інноваційного розвитку України аналітики вважають недостатність фінансових ресурсів. Дійсно, недостатність фінансування інвестиційних проектів стримує цей розвиток, але з певної кількості новацій, за умови обмеженості інвестиційних ресурсів, потрібно вибрати та реалізувати такі, які дозволять отримати більший економічний ефект за рахунок впровадження нових технологій, отримання принципово нових матеріалів та продуктів, що сприятиме розвитку взаємопов' язаних галузей та викликатиме ефект мультиплікації та акселерації.
Принциповим чинником в інноваційному процесі є участь венчурного капіталу, що передбачає множинність джерел для фінансування проектів з високим ступенем невизначеності та ризику [3]. При цьому інвестор вкладає необхідні кошти в статутний капітал венчурного фонду шляхом придбання інвестиційних сертифікатів з більш високими відсотками, ніж відсотки на депозити (на рівні 25-35% річних), що обумовлено високим ступенем ризику. Однак для високих ризиків, властивих інноваційним проектам додаються економічна та політична нестабільність, слабкий розвиток інфраструктури, низький рівень підприємницької культури, ринок венчурного капіталу знаходиться в Україні на стадії формування. Тому для економіки України необхідно впроваджувати інноваційно-інвестиційний шлях розвитку на мезорівні економіки України.
Мета роботи. Дослідити можливості розвитку інноваційно-інвестиційного процесу на ме-зорівні національної економіки.
Виклад основного матеріалу. Позитивними кроками на шляху інноваційного розвитку економіки країни є створення Національної Ради України з інвестицій та інновацій та Державного агентства України з інвестицій та інновацій, завданням яких є забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку країни з метою вирішення питань розвитку національної економіки. Серед найбільш ефективних методів державної підтримки інноваційної активності підприємств є: надання податкових пільг підприємствам, що використовують інтелектуальні продукти (патенти, ліцензії, ноу-хау): звільнення від оподаткування прибутку, отриманого внаслідок реалізації інноваційних проектів; розширення використання програмно-цільових методів управління соціально-економічним розвитком; стимулювання інновацій (особливо у ви-сокотехнологічному на наукоємному виробництві) [2].
Метою управління інноваційною діяльність є створення системи взаємодії всіх учасників інноваційного процесу (наука - виробництво - комерціалізація) та використання наукового, технічного та виробничого потенціалу як країни в цілому, так і окремих регіонів. З двох підходів до створення інноваційних структур, що існують у світовій практиці - євроамериканського, що будується на формуванні окремих (локальних) інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків, наукових парків, технополісів, та японського - на засадах входження до проекту цілого регіону, який виступає як єдиний технологічний простір зі своїми ресурсами і кількома базовими точковими інноваційними структурами, що пов' язані між собою єдиною комплексною інфраструктурою інноваційного спрямування [5], Україні необхідно вибрати такий, який найбільш відповідає менталітету та тенденціям розвитку інноваційного процесу в країні.
Організація інноваційного розвитку повинна базуватися на створенні принципово нової структури органів управління цим процесом, яка б враховувала особливості розвитку певного регіону, забезпеченість його ресурсною базою, виробничими, транспортними, соціальними та іншими зв' язками, та метою якої повинно бути підвищення ефективності інноваційно-інвестиційного процесу на мезорівні економіки та національної економіки в цілому, підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7