Такий підхід передбачає формування ефективних мережевих виробничих систем та широке розповсюдження кластерних принципів організації виробничої взаємодії на регіональному національної економіки.
Автором кластерного підходу в економіці вважають М. Портера, який у теорії національної та місцевої конкурентоспроможності визначив, що найбільш конкурентоспроможні транснаціональні компанії мають тенденцію до концентрації в одній країні, а деяких випадках - в одному регіоні країни [1]. У розвинених державах кластеризація вже має певну історію: повністю кластеризовані фінська та скандинавська промисловість, більше половини підприємств США працюють по клас-терній моделі, сформовані ключові промислові кластери в Германії, Франції, Шотландії. В Нідерландах при розробці інноваційної стратегії економіку країни було розділено на десять мегакла-стерів. Аналогічні процеси відбуваються в Росії, де кластерні технології все частіше використовують при розробці регіональних стратегій розвитку (авіакосмічні кластери у Москві та Самарі, інформаційно-телекомунікаційний кластер в Москві, 9 кластерів в Санкт-Петербурзі). В Україні також створені і функціонують більш 20 кластерів, але всі вони створені без підтримки держави. Координатором першого українського кластера була недержавна організація "Поділля Перший", метою якої був розвиток підприємницької активності посередництвом консолідації державних органів влади, муніципальних утворень, наукових організацій, підприємницьких та банківських структур. Особливістю кластерів є їх інноваційна орієнтованість. Тому успішні кластери функціонують там, де очікується прорив у сферах техніки і технології виробництва з подальшим виходом на нові ринки.
Перехід до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку національної економіки вимагає комплексу узгоджених дій як з боку держави, так і на мезорівні. Найбільш перспективним стратегічним шляхом розвитку економіки України вважається технологічна модель, спрямована на підтримку так званих інноваційних "точок росту". Але сьогодні, поки інноваційні "точки росту" не визначені, використовується стратегія вибору пріоритетів, яка полягає в державній підтримці розвитку виробництва товарів народного споживання, виробничої інфраструктури, енергозберігаючих технологій та наукомісткого машинобудування. Ця стратегія ґрунтується на тому, що необхідно надавати пріоритетне значення саме тим галузям, які мають достатній
виробничий потенціал та факторні переваги і тим самим вивести економіку України на більш високий рівень розвитку.
Програмою розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 рр. передбачено скорочення переліку пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні, що забезпечує тим самим концентрацію ресурсів державної підтримки на актуальних напрямах розвитку науки і техніки. До них віднесено розробки нових й відновлюваних джерел енергії, новітніх ресурсозберігаючих технологій; розробки в галузі машинобудування та приладобудування як основи високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії; інноваційної культури суспільства та інші.
Нині створення локальних інноваційних структур у вигляді технопарків, технополісів дає лише локальні ефекти, які малоефективні через низьку сприйнятливість економіки до інновацій. Це викликає втрати в багатьох галузях народного господарства і в країні в цілому. Продукція високо-технологічних галузей не знаходить збуту в інших галузях через значний технологічний відрив і відсутність мотивації використання, що суттєво знижує синергетичний ефект інновацій.
На сьогоднішній день особливо актуальною є енергетична проблема, оскільки Україна щорічно споживає близько 200 млн. т паливно-енергетичних ресурсів і відноситься до енергодефіцитних країн, бо покриває свої потреби в енергоспоживанні лише на 53%. Крім ресурсної проблеми, залишається невирішеним питання захисту навколишнього середовища від шкідливих викидів продуктів згорання основних видів палива. Одним з приоритетних завдань забезпечення енергетичної безпеки країни в Україні вважається виробництво біопалива, яке згідно Закону України від 27.11.2003 № 4444 "Про розвиток виробництва та споживання біологічних видів палива" представляє собою палива, повністю виготовлені з відновлюваної біологічної сировини (продукції та відходів сільського господарства та промисловості).
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7