Облік витрат на оплату праці в спиртовій промисловості
В.Я. Фаріон, аспірант. Тернопільський національний економічний університет.
Вступ. У структурі витрат підприємств харчової і переробної промисловості витрати на оплату праці займають близько 15%. Незважаючи на те, що проблема їх обліку постійно знаходиться в полі зору вчених-економістів, окремі питання вимагають більш предметного врахування специфіки їх діяльності. Зокрема, це стосується конкретних підприємств досліджуваної галузі.
Аналіз останніх досліджень. В числі науковців, які займаються даною проблематикою, слід відзначити А.Ф. Аксененка, П.С. Безруких, О.С. Бородина, Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, Б.І. Валуєва, З. В. Гуцайлюка, А.М. Колота, О.В. Кравченко, А.М. Кузьмінського, Є.В. Мниха, Л.В. Нападовсь-ку, В.Ф. Палія, М.С. Пушкара, Н.В. Ранюк, С.О. Стукова, В. В. Сопка, М.Г. Чумаченка і багатьох інших. Водночас слід відмітити, що проблеми обліку витрат на оплату праці з врахуванням особливостей діяльності спиртових заводів згадуються, як правило, побіжно.
З огляду на викладене, метою статті обрано дослідження впливу галузевих особливостей на побудову системи обліку витрат на оплату праці.
Для досягнення поставленої мети вирішенні такі завдання: узагальнено діючу практику обліку витрат на оплату праці та запропоновано підходи до їх обліку, які враховують специфіку підприємств досліджуваної галузі.
Виклад основного матеріалу. Виробничий процес забезпечують наймані працівники, узагальнено - персонал. Від кількісного і якісного складу персоналу прямо залежить продуктивність праці, випуск і реалізація продукції, фінансовий результат.
Процес виробництва на спиртових заводах двозмінний або тризмінний. Необхідна чисельність робітників певного розряду кожної бригади визначається залежно від норм обслуговування устаткування і складності робіт на конкретній виробничій ділянці.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, регламентує
Закон України «Про оплату праці». Відповідно до ст. 1 цього закону, заробітна плата - це обчислена, як правило - у грошовому виразі, винагорода, яку власник підприємства зобов'язаний виплатити працівникові за виконану ним роботу [1].
К. Крищенко розглядає сутність заробітної плати, з одного боку, як категорію ринку праці, зовнішню щодо підприємства, з іншого - як елемент ціни виробництва, що формується на кожному конкретному підприємстві залежно від кінцевих результатів його діяльності [4, с. 9].
Центральним поняттям організації праці є визначення сфери застосування систем та форм оплати за виконану роботу, адекватних умовам підприємства.
А. Колот визначає систему оплати праці як «... чинний на підприємстві організаційно-економічний механізм взаємозв' язку між показниками, що характеризують міру (норму) праці й міру її оплати відповідно до фактично досягнутих результатів праці (відносно норми), тарифних умов оплати праці та погодженої між працівником і роботодавцем ціни послуг робочої сили» [2].
В сучасних умовах господарювання зазвичай виділяють дві системи оплати праці: погодинну та відрядну. Однак окремі вчені-економісти іноді ототожнюють системи оплати праці з формами її оплати.
З цього приводу М.С. Пушкар зазначає, що система є вихідним пунктом, який визначає сутність оплати праці, а форми - похідні від неї. Система відображає змістовність поняття оплати праці, а форми є проявом її змінюваності на конкретно-історичному етапі розвитку суспільства. Форми власності визначають специфіку відносин між людьми в процесі виробництва, в тому числі щодо розподілу і споживання суспільного продукту, що проявляється в існуванні значної кількості форм оплати праці [6, с. 262].
На нашу думку, системами оплати праці саме є погодинна та відрядна, оскільки система - це сукупність об' єктів і відносин між ними, що утворюють єдине ціле в процесі системогенезу, а під формою розуміється зовнішній тривимірний контурний вигляд чи конфігурація певної речі.
» следующая страница »
1 23 4 5 6