Іншими словами, система оплаті праці - це різновид оплати праці, визначальною ознакою якої є міра праці. Форма оплати праці - це встановлений на підприємстві організаційно-економічний механізм нарахування заробітної плати, який відображає взаємозв' язок між витраченою працею та її оплатою.
Кожна із зазначених систем складається з підсистем, або форм оплати праці. Наприклад, погодинна система включає погодинну просту та погодинно-преміальну форми оплати праці. Відрядна ж система є більш складною і включає пряму відрядну, відрядно-преміальну, непряму відрядну, відрядно-прогресивну, акордну та бригадну форми. Форму оплати праці підприємство обирає, виходячи з доцільності та ефективності її використання в конкретних умовах.
Вибір форми оплати праці в умовах ринкової економіки, як зазначає А. В. Кравченко, повинен здійснюватися на засадах економічної доцільності: у випадку необхідності стимулювання збільшення виробітку продукції й скорочення чисельності працівників за рахунок інтенсифікації їхньої праці, за умови відсутності негативного впливу на якість продукції і реальної можливості застосування технічно обґрунтованих норм. При наявності у працівників реальної можливості збільшення виробітку понад встановлену норму за існуючих організаційно-технічних умов виробництва та за економічної доцільності розроблення норм праці та обліку виробітку працівників доречне застосування різновидів відрядної форми оплати праці. В іншому випадку доцільно застосовувати погодинну чи погодинно-преміальну форму оплати праці [3, с. 104].
Облік витрат на оплату праці є однією з найважливіших і найскладніших ділянок роботи, що вимагає точної і оперативної інформації про зміни чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників тощо [7, с. 25].
До основних завдань обліку витрат на оплату праці відносять такі:
- вчасне розраховування з робітниками по оплаті праці;
- своєчасне і правильне віднесення на собівартість продукції нарахованої заробітної плати і обов' язкових нарахувань на неї;
- збирання і групування показників з праці і заробітної плати для оперативного керівництва і складання необхідної звітності.
Як і будь які інші, витрати на оплату праці мають певну структуру і включають:
1) основну заробітну плату (виплати робітникам за виконану ними роботу (відпрацьований час) згідно встановлених норм праці);
2) додаткову заробітну плату (винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість, за особливі умови праці та оплату чергових відпусток, компенсацію за невикористану відпустку, премії за виробничі результати, включаючи премії за економію матеріальних ресурсів, тощо);
3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати за підсумками роботи за рік, винагороди за винаходи і раціоналізаторські пропозиції, матеріальну допомогу, вартість путівок на лікування та відпочинок, тощо).
Такий поділ витрат на оплату праці необхідний працівникам бухгалтерії для правильного віднесення нарахованої заробітної плати на окремі рахунки чи субрахунки й статті витрат, а також для здійснення розрахунків по ній, тощо.
Враховуюче, що основна заробітна плата в собівартість продукції включається прямо, її облік необхідно вести по цехах (відділеннях) і об'єктах калькуляції.
Однак можуть виникати ситуації, коли витрати на оплату праці на конкретний вид продукції прямо віднести неможливо. В цьому випадку, на нашу думку, в собівартість такі витрати слід включати на основі розрахованої кошторисної їх ставки в одиниці продукції, розподіляючи між видами продукції, товарним випуском і незавершеним виробництвом пропорційно до кошторисних ставок.
Зважаючи на те, що інтенсивність виробничого процесу у спиртовій промисловості регламентується ритмом роботи виробничого устаткування та протіканням біохімічних і технологічних процесів (бродіння, витримка, тощо), спиртзаводи використовують, як правило, погодинно-преміальну форму оплати праці.
» следующая страница »
1 2 34 5 6