Лекція 21. Римська держава в період ранньої
Імперії (І ст. До н. Е. — кінець III ст. Н. Е.). Політика Октавіана Августа. Система принципату. Органи управління. Фінанси. Збройні сили. Управління Італією і провінціями. Суспільний устрій. Римська імперія після Августа: Юлії— Клавдії, Флавії, Антоніни, Севери. Виникнення християнства
Після тривалих громадянських воєн, які супроводжувалися проскрипціями, конфіскаціями земель, примусовими податками, наборами в армію, втечами і бунтами рабів, пануванням військових, насильствами і розправами, римське населення прагнуло передусім миру, відновлення стабільного життя. Рах Rоmаnа ("римський мир") став гаслом, що об'єднувало різні верстви й угруповання рабовласницького суспільства.
Найнебезпечніші противники Октавіана загинули у громадянських війнах. Ті представники антицезарівських угруповань, котрі залишилися живими, були політично ослаблені й деморалізовані. Заради збереження свого громадянського становища, майна, спокою вони ладні були підтримати Октавіана, піти з ним на угоду. Політичні бурі та війни породжували тугу за ідеалізованими минулими щасливими, мирними часами, простим, невибагливим життям благочестивих предків. Очевидно, зважаючи на ці настрої, Октавіан постійно наголошував, що братовбивчі війни припинилися і почалось повернення до добрих звичаїв старого Риму. Тому одним із перших заходів Октавіана була реставрація старих храмів, побудова й освячення нових.
Принцепс. У 36 р. До н. Е. Октавіан одержав довічну владу народного трибуна. З 31р. Дон. Е. Він щороку обирався консулом, а в 29 р. Дістав ще й цензорські повноваження, на підставі яких у 29—28 рр. До н. Е. Склав новий список членів сенату і провів ценз римських громадян, який не проводили вже понад 40 років. Кількість сенаторів на той час збільшилась до 1 тис. Осіб, оскільки ще Сулла, а згодом Цезар вводили до його складу своїх прибічників. Щоправда, в січні 27 р. До н. Е. Октавіан на засіданні сенату заявив, що він складає з себе всі повноваження і повертається до приватного життя у зв'язку з тим, що термін його повноважень як тріум- віра скінчився. Він оголосив про відновлення республіканських порядків. Проте вірні сенатори (а ворожих він своєчасно позбувся) "умовили" Октавіана залишитися при владі, на що він милостиво дав згоду. Того ж дня Октавіану присвоїли почесне ім'я Августа (звеличений божеством), титул голови сенату — першого сенатора (рrіnсерs senatus). Звідси і пішла назва форми правління — принципат. Цікаво, що від запропонованого Октавіанові почесного титулу "батька вітчизни і третього Ромулу"(другим називали переможця галлів Камілла) колишній тріумвір "скромно" відмовився.
Діставши владу ітрегіит та|ш, яка поширювалась на всю державу, всі провінції, а з 19 р. До н. Е. Ще й звання довічного консула, Октавіан набув ім'я "Імператор Цезар Август, син божественного" (мається на увазі — Юлія Цезаря). Отже, відновлення республіки було лише формальністю. Август став єдиновладним правителем держави.
Титул імператора тоді ще не набув значення необмеженого правителя, владики всього народу, всієї держави. Однак таку владу давала йому сукупність усіх титулів і посад, які він одержав. Зрештою, сам титул "імператор" хоча й був почесним, але тимчасовим. Він надавався військом полководцеві за певну видатну перемогу і зберігався за полководцем лише до "тріумфу". Але вже Сулла залишив його за собою довічно. Август приєднав цей титул до свого імені — він почав означати верховну військову владу до кінця життя. Влада Августа дістала і релігійну санкцію. Це символізували титул "Август" і визначення "син божественного" Юлія. Крім того, у 12 р. До н. Е. В надзвичайно урочистій обстановці, при напливі народу з усієї Італії Августа обрали великим понтифіком (ропшех тахітш). Він став верховним жерцем, главою римської релігії. Найтісніший зв'язок Августа з усім римським народом засвідчував ще й титул батько вітчизни (раtеr райіае), на який він нарешті погодився у 2 р. До н. Е.
» следующая страница »
1 ... 137 138 139 140 141 142143 144 145 146 147 ... 215