У сучасних умовах головною ланкою банківської системи країни, як правило, є центральний банк. У різних країнах цей банк називається по-різному: національний, центральний, резервний, народний, державний банк (австрійський національний банк, резервний банк австралії, народний банк китаю, шведський державний банк, центральний банк російської федерації) або зовсім скорочено - банк японії, банк італії, враховуючи його ключову роль у банківській системі країни [1].
Розглянемо сучасний стан національних банків. Резерви іноземної валюти в національному банку грузії другий раз підряд досягли історичного максимуму і перевищили 809 мільйонів доларів [2]. Об'єм валютних резервів в порівнянні з початком року виріс на 70 відсотків. За даними на 4 січня поточного року, валютні резерви нацбанку грузії складали 475 млн доларів, а на 31 січня 2004 року - тільки 191,9 млн доларів. Найнижчий показник об'єму валютних резервів був зафіксований 8 грудня 1998 року - 62 млн доларів [2].
Японія є унітарною державою, що певною мірою визначає організаційну структуру центрального банку. Банк японії - це єдиний центральний банк, який за згодою міністерства фінансів має право відкривати філії, відділення, представництва. Капітал банку частково належить державі (55 %), а частково приватним акціонерам (страховим компаніям, фінансовим інститутам, приватним особам). Акціонерам гарантовані дивіденди, розмір яких зафіксовано на законодавчому рівні. Невикористаний прибуток банку надходить до державного бюджету. Керівництво банком покладається на правління, яке складається з 9 осіб. Голова та два заступники голови та інші члени правління призначаються кабінетом міністрів. Усі особи призначаються на посади на п'ять років. На засіданнях правління в разі необхідності можуть бути присутні представники уряду. Вони можуть вносити на розгляд правління свої пропозиції стосовно монетарної політики, але остаточне рішення з усіх питань приймає правління банку. Банк японії виконує функції, що є традиційними для центральних банків. Метою монетарної політики банку є збалансований розвиток національної економіки шляхом підтримки цінової стабільності. Двічі на рік центральний банк подає парламенту звіт про свою діяльність [3].
В італії на місцевому рівні банк італії представлений практично в усіх провінціях своїми філіями різного рангу: основні регіональні філії та звичайні філії, загальною чисельністю - 99 [5, 221]. В минулому банк італії був зобов'язаний мати філії в кожній провінції. Прийнятий у 80-ті роки xx ст. Закон зробив це положення більш гнучким і зобов'язання було скасовано. Присутність банку італії в провінціях на сучасному етапі визначається функціональними та економічними причинами. Як і в україні, італійські держбанки мають «слабкість» до кредитування державних і муніципальних організацій. Якщо в структурі кредитного портфеля приватних банків частка кредитів державним інститутам усіх рівнів становить 1,6 %, то в держбанків ця частина сягає вже 11 відсотків [4].
Більш того, виявляється, що банки використовуються для «покупки» голосів виборців. Принаймні, ті банки, політична приналежність керівництва яких до тих або інших політичних партій відома, воліли кредитувати по ставках нижче ринкових саме ті провінції італії, у яких ці партії одержували відносно більш високу підтримку на виборах 1987, 1992 і 1994 років [5].
До 1979 року у китаї був один-єдиний, природно, державний банк, який гордо носив назву «народний банк китаю». Кошти, що їх держава через цю структуру виділяла на грандіозні явно неокупні проекти, кредитами називалися тільки з любові до справи.
З метою певної лібералізації, із цієї фінансової інституції було виділено три спеціалізовані державні банки: банк китаю, сільськогосподарський банк китаю і будівельний китайський банк, доповнені трохи пізніше промислово-торговим банком китаю. Паралельно створювалася мережа акціонерних комерційних банків, які фактично також залишалися державними, адже основними акціонерами ставали державні підприємства, центральні та місцеві органи державної влади. До народного ж банку китаю поступово переходили повноваження центробанку, і 1986-го за ним законодавчо було закріплено повноваження з регулювання всієї фінансової системи та формування грошово-кредитної політики.
» следующая страница »
1 ... 188 189 190 191 192 193194 195 196 197 198 ... 293