Еволюція та розвиток центральних банків
Лежанська м.в., капінос г.і.
Хмельницький національний університет
У статті розглядається еволюція становлення центральних банків передових країн світу та принципи і результати їх діяльності сьогодні.
Актуальність дослідження. У xix ст. Стало очевидним, що держава повинна певним чином регулювати грошовий обіг і захищати вкладників банків і держателів банкнот від банківських крахів, кількість яких зростала. Частиною цього регулятивного процесу стала поступова централізація, а потім і концентрація емісії банкнот у межах одного банку. Цей процес затягнувся на тривалий час. Спочатку було обмежено коло банків, які мали право емісії банкнот, - це були, як правило, найбільші та надійні банки. З часом право емітувати банкноти держава закріпила за одним банком, надавши йому статус емісійного банку. Завдяки концентрації та монополізації банкнотної емісії держава дістала можливість впливати на пропозицію грошей і використовувати емісію для фінансування державних витрат. Таким чином в історичному плані саме об'єктивна потреба в централізації банкнотної емісії спричинила виникнення емісійних банків.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тема центральних банків передових країн світу досить актуальна тому її досліджувала досить велика кількість вчених, зокрема українських, а саме: в. Харченко, д. Гладких, о. Заруцька, в. Герасименко, в. Козюк, р. Набок, б. Стефаник, а. Даниленко та інші.
Метою даної статті. Дослідження основних функцій, ролі, та значення центральних банків передових країн світу. Дослідити еволюцію та причину виникнення національних банків різних держав.
Виклад основного матеріалу. Класичним прикладом виникнення емісійного банку є становлення і розвиток банку англії, одного з найстаріших і найбільш авторитетних банків світу. Він був заснований у 1694 р. Як перший англійський акціонерний банк. Створення банку, як виняток, на акціонерній основі стало можливим завдяки позикам, які уряд отримав від банку для фінансування війни із францією. Спочатку банк функціонував як звичайний комерційний. Проте акціонерна форма власності, яка давала можливість швидко нарощувати капітал, а також особлива наближеність до уряду дозволила йому з часом зайняти провідне місце в банківській системі країни. Поступово банк англії монополізував право випуску банкнот. Згідно з законами про банківські привілеї 1833 р. І 1844 р. Права існуючих приватних банків, а також права новостворених банків на випуск банкнот були обмежені, в той час як банк англії дістав повноваження на необмежений випуск банкнот. Для нього були встановлені межі тільки фідуціарної емісії. Загальна сума фідуціарної емісії не повинна була перевищувати 14 млн фунтів стерлінгів, проте вона могла збільшуватись, якщо інші банки з тих чи інших причин втрачали право емісії банкнот. Наприкінці xix ст. Емісія банкнот була майже повністю зосереджена в банку англії. Остаточно емісійний статус банку англії був закріплений тільки у 1928 р. Згідно з законом про валюту і банкноти.
Схожий еволюційний шлях пройшов і банк франції, заснований у 1800 р. Як акціонерна компанія. У 1803 р. Банк дістав монопольне право емісії банкнот у парижі, а у 1848 р. - в усій франції. У росії державний банк, заснований у 1860р., набув статусу емісійного в результаті проведення грошової реформи у 1895-1897р., за якою росія перейшла до золотомонетного стандарту. На початок xx ст. Централізація банкнотної емісії була завершена головним чином в європейських країнах. У більшості інших країн цей процес завершився у xx ст. І був уже пов'язаний із заснуванням центральних банків.
У сша до 1913 р. Не було єдиного емісійного банку. На початок 1913 р. Правом емісії банкнот користувались усі національні комерційні банки, які були засновані згідно з національним банківським актом 1863 р. (їх було 7475). За цим актом банки мали право здійснювати емісію банкнот у межах суми власного капіталу, вкладеного в облігації державних позик. Американська громадськість вороже ставилась до централізації влади взагалі і до централізації фінансової влади, уособленням якої був центральний емісійний банк, зокрема. Таке ставлення простежується з невдач перших двох спроб утворити емісійний банк сша. Перший банк було розформовано у 1811 р., а другий - ліквідовано у 1836 р. У xix ст. І на початку xx ст. Банкрутства банків і банківські паніки в межах всієї країни стали в сша регулярним явищем. Паніка 1907 р. Закінчилась такими значними втратами для вкладників банків, що американська громадськість, зрештою, переконалася у необхідності створення особливого банку, діяльність якого була б спрямована на забезпечення стабільності грошового обігу і банківської системи. Згідно з федеральним резервним актом 1913 р. У сша було створено 12 федеральних резервних банків, які виконують роль центрального банку на чолі з федеральною резервною радою (яка пізніше стала радою керуючих). Федеральні банки дістали право: емісії банкнот; надання комерційним банкам позичок для підтримки їх ліквідності; накопичення частки резервів комерційних банків у межах установленої норми обов'язкових резервів з метою гарантування депозитів.
» следующая страница »
1 ... 187 188 189 190 191 192193 194 195 196 197 ... 293