Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким, відповідно до Конституції України, здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Отже, відповідно до Закону сьогодні на рівні областей та районів немає об' єктів комунальної власності області чи району, а є тільки об' єкти спільної комунальної власності територіальних громад - відповідно області чи району. Такий висновок підтверджується також п. 1 ст. 60 Закону [5], відповідно до вимог якого «... районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об' єктами їхньої спільної комунальної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад».
Так, зокрема, внаслідок розмежування державного майна між державною і територіальною громадою в останні десятиріччя переважна більшість підприємств ЖКГ були передані у власність територіальних громад і підпорядковані органам місцевого самоврядування. Станом на 01.01.2007 р. в Україні до комунальної власності належали 88% підприємств теплопостачання і 89% підприємств водопровідно-каналізаційного господарства (ВКГ) [12], тобто ці підприємства є основною часткою комунального сектора економіки.
Комунальна власність та майно підприємств, які створювалися чи реорганізувалися на її основі, формувалися починаючи з 1991 р. відповідно до законодавчо-нормативних актів про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць. Згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку було
передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць базового рівня та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад [5].
Проте попередньо розглянуті закони не вказували механізмів управління власністю, засад формування відповідних відносин. Хоча окремі положення Господарського кодексу України мож -ли б стати основою у вирішенні цього завдання. Статтею 24 цого закону передбачено певні особливості управління у комунальному секторі економіки. Зокрема, суб' єктами господарювання комунального сектора економіки є підприємства і організації, що перебувають у власності органів місцевого самоврядування, а також такі, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п' ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує власникам право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб' єктів.
Питання управління об' єктами комунальної власності є найскладнішими для системи місцевого самоврядування. Проте термін "управління майном" ніде законодавчо не визначений, що створює проблеми як в теоретичному, так і в практичному плані з питань розпорядження обласними та районними радами чи обласними та районними державними адміністраціями майном, яке є власністю територіальних громад [9]. Далеко не в усіх територіальних громадах організовано належний облік об' єктів комунальної власності, проведена їх інвентаризація, здійснюється фінансово-економічна оцінка, реєстрація тощо. Тому, як правило, відсутня чітка система не тільки контролю, а і обліку. Важливим і вигідним для територіальних громад є вдосконалення управління підприємствами комунального сектора економіки та іншими об' єктами комунальної власності, яке буде проявлятися в нарощуванні фінансово-майнового потенціалу і зменшенні витрат міст на забезпечення мешканців житлово-комунальними та іншим послугами [9].
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7