Нормативно-правові засади відокремлення власності територіальних громад

доходи місцевих бюджетів. Розкриваючи зміст цього положення, до власності слід віднести: зем­лю, природні ресурси, що є у власності терито­ріальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що пе­ребувають в управлінні районних і обласних рад [1]. Зокрема, у ст. 143 Конституції України виз­начено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в ко­мунальній власності; затверджують програми соц­іально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних оди­ниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; ут­ворюють, реорганізовують та ліквідують кому­нальні підприємства, організації і установи, а та­кож здійснюють контроль за їх діяльністю [1].

Питання власності, яка перебуває у сфері уп­равління органів місцевого самоврядування на даний час, окрім Конституції України, регламен­тується законами «Про власність» [4], «Про пе­редачу об' єктів права державної та комунальної власності» [6], «Про оренду державного і кому­нального майна» [7], Постановою КМУ «Про роз­межування державного майна України між загаль­нодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних оди­ниць (комунальною) власністю» [8], а також ба­зовим Законом України «Про місцеве самовря­дування в Україні» [5] та іншими нормативно-пра­вовими актами.

У ст. 1. Закону України «Про місцеве самовря­дування в Україні» визначено, що право кому­нальної власності - це право територіальної гро­мади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як без­посередньо, так і через органи місцевого само­врядування [5]. В Україні право власності регу­люється Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ (з наступними зміна­ми). Ст. 2 цього Закону визначає, що під правом власності розуміються врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користуван­ня і розпорядження майном. Закон України «Про власність» встановлює три форми власності в Україні: приватну, колективну та державну, тобто він не називає серед основних форм таку, як ко­мунальну, можливо, передбачаючи її як різновид колективної, оскільки пізніше ми зустрічаємося з цим терміном. Незважаючи на інтенсивний про­цес розширення приватної та колективної влас­ності, створення нових приватних підприємств та приватизації державних, все ж таки в Україні має місце, згідно зі ст. 31 Закону «Про власність», власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність) [4].

Виходячи з цього, виникає необхідність у вста­новленні нормативно правового закріплення по­будови відносин стосовно комунальної власності на різних рівнях, але за єдиними підходами для всіх територіальних громад. Економічні відноси­ни власності отримують юридичне закріплення в праві власності, яке виникає внаслідок правово­го регулювання зазначених економічних відносин. Правове регулювання відносин власності є одним з найважливіших напрямів нормотворчої діяль­ності держави. За допомогою права держава ре­гулює належність тих чи інших об' єктів власності певному суб' єкту (громадянину, колективу, дер­жаві); обсяг і зміст суб 'єктивних повноважень власника, порядок і форми їхньої реалізації сто­совно різних об' єктів; засоби і способи правової охорони відносин власності тощо.

Сукупність зазначених правових норм, що ре­гулюють відносини власності, становить право власності в об' єктивному розумінні. Суб' єктив-не право власності визначається Законом Украї­ни «Про власність» та Цивільним кодексом як врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Індивід або колектив здійснює володіння, корис­тування і розпорядження речами (матеріальними благами) за своїм інтересом незалежно від волі і бажання інших осіб. Кожне з визначених повно­важень власник може передати іншій особі, не втрачаючи при цьому права власності [2, 4].

 

« Содержание


3


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я