Третій етап формування відносин щодо управління комунальною власностю розпочнеться з прийняттям відповідного закону, який би передбачав розвязання всіх існуючих на сьогодні суперечностей законодавчого характеру та заклав принципи управління майном територіальних громад з високим економічним ефектом та враховуючи повноваження самоврядних органів влади щодо реалізації соціальної політики держави. З метою законодавчого визначення правових механізмів реалізації права комунальної власності та управління об' єктами комунального майна в 19992006 рр. було декілька спроб розробити і прийняти закон України про право комунальної власності та управління об' єктами права комунальної власності, які мали дещо різні назви та зміст, але в яких передбачались механізми побудови відносин, пов' язаних з управлінням комунальним майном та об' єктами спільної власності територіальних громад. Проектами Закону визначався порядок управління об' єктами права комунальної власності, уповноважені особи, що здійснюють таке управління. Законопроектами встановлювався детальний механізм здійснення управління корпоративними комунальними правами. Також передбачалося регулювання порядоку призначення осіб, що займають посади у органах управління господарських товариств і здійснюють функції з управління комунальними корпоративними правами шляхом реалізації прав акціонера. Законопроектами пропонувалося комплексно врегулювати правовідносини, що виникають у зв' язку з виникненням, зміною та припиненням права комунальної власності на майно, що належить територіальним громадам сіл, селищ та міст. До позитиву проектів можна віднести застосування термінів, що використовуються у законопроекті, у значенні, в якому вони використовуються в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні». Це сприяло б однозначності в трактуванні Закону при його застосуванні [11]. На жаль, до цього часу такого закону не прийнято, але проект закону України "Про право комунальної власності та управління об' єктами права комунальної власності, об' єктами спільної власності територіальних громад" внесено на розгляд до Верховної Ради України. Проекти закону не враховували всієї специфіки управлвння власністю територіальних громад, зокрема не було визначено побудова відносин між виконавчими органами місцевого самоврядування, зокреа виконкомами місцевих рад та найманими працівниками комунальних установ. Однак прийняття такого закону дало б підстави для подальшого розвитку матеріально-фінансової бази місцевого мамоврядування вціло-му і великих міст зокрема.
Висновки з даного дослідження. Слід зазначити, що важливим чинником ефективного управління власностю є вдосконалення законодавчо-нормативної бази (прийняття закону, затвердження типових положень, порядків, інших нормативних регламентів щодо управління комунальним майном). Нормативно-правова база з питань обліку об' єктів комунальної власності (комунального майна) перебуває в стані формування. Проаналізувавши концептуальні підходи відокремлен
ня власності територіальних громад в управлінні майном, треба відзначити, що саме власність адміністративно-територіальних одиниць є першоосновою щодо забезпечення матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування. Подальші напрацювання в цьому напрямку мають визначити співвідношення і пріоритети у поєднанні економічної (підприємницької) і соціальної складових в управлінні комунальною власністю.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67