Серед платних послуг, які можуть надаватися закладами вищої освіти, законодавчо визначені й туристичні, що передбачають організацію й проводження внутрішнього й зовнішнього туризму, консультування в галузі туризму. Безумовно, що такий вид послуг, як медичні і страхові, потребує залучення фахівців у даних галузях. Однак діяльність туристичних підрозділів може відбуватися під керівництвом одного-двох фахівців завдяки роботі студентів, які навчаються за спеціальністю «Туризм», «Готельне господарство», «Го
тельно-ресторанна справа». У цьому випадку ВНЗ забезпечує своїх студентів базами практик і, у певній мірі, знижує витрати на утримання підрозділів. Зазначене може бути застосовано й відносно діяльності видавничих, медичних, страхових підрозділів. Туристичні підрозділи взагалі можуть виконувати функції не тільки джерела додаткових надходжень коштів у ВНЗ, але й вирішувати питання, пов' язані з освітньою діяльністю - ознайомлення з природою, історією, національними традиціями рідного краю, окремих регіонів країни, міст. У цьому випадку до роботи туристичних підрозділів можна залучати біологів, географів, істориків, філологів.
Практично не висвітлені в науковій літературі можливості вищих навчальних закладів в отриманні додаткових коштів від фінансової діяльності. Організація такої діяльності базується на основних засадах фінансової діяльності суб'єктів господарювання в Україні, але, безперечно, може здійснюватися тільки за умов стійкого фінансового становища підприємства. Більшість ВНЗ, які знаходяться в умовах постійного недо-фінансування, навряд у найближчий час знайдуть кошти на здійснення фінансової або інвестиційної діяльності. Крім того, такі види діяльності потребують існування добре організованого фінансового ринку в країні. За умов високих темпів інфляції, нестабільних законодавчої бази й політичного клімату та інших чинників, Україна не буде мати досконалого фінансового ринку ще досить довго. Тому ми підтримуємо думку А. Таркуцяка про можливість такого першого кроку ВНЗ на шляху здійснення фінансової діяльності, як створення кредитних спілок, що ставлять своєю метою благополуччя співробітників закладу.
Висновки. Викладене вище дозволяє зробити висновки, що вищі навчальні заклади мають вже сьогодні реальні можливості отримання коштів з додаткових джерел фінансування. Найбільш ефективним, на нашу думку, є підвищення доходів ВНЗ від видавничої, наукової і науково-технічної та консалтингової діяльності. Питання отримання додаткових коштів від реалізації освітніх послуг потребує більш глибокого дослідження в напрямках ціноутворення.
1. Боголіб Т.М. Фінансування освіти за кордоном // Фінанси України. - 2005. - № 8. - С. 132-139.
2. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. - К.: Знання, 2001.
3. Яновська Н.В. Навчальні заклади: організація та облік. - Харків: Фактор, 2000.
4. Волкова Н.В. Ефективність використання коштів ВНЗ // Фінанси України. - 2005. - № 5. - С. 66-71.
5. Огонь Ц.Г. Бюджет освіти: підсумки та напрямки вдосконалення // Фінанси України. - 2007. - № 4.
- С. 20-27.
6. Боголіб Т.М. Фінансування науки за кордоном // Фінанси України. - 2005. - № 4. - С. 46-53.
7. Карлін М.І. Державні фінанси України: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008.
8. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: ЦНЛ, 2003.
9. Таркуцяк А.О. Фінансовий аналіз та управлінські рішення (на прикладі роботи вищ. навч. закладу): Навч. посібник. - К.: Вид-во Європ. ун-ту,
2001.