Джерела фінансового забезпечення вищих навчальних закладів

Основний матеріал. Безперечно, що державне фінансування є важливим джерелом надходжен­

ня коштів до ВНЗ, завдяки чому держава впливає на процес розширеного відтворення висококва­ліфікованої робочої сили, забезпечення соціаль­них гарантій населенню, реалізацію відповідних соціальних послуг, рівень соціально-економічно­го зростання. З уведенням в дію Бюджетного ко­дексу України фінансування галузі освіти здій­снюється завдяки казначейській системі виконання бюджету, що дає змогу у першу чергу повністю забезпечувати витрати «захищених» бюджетних статей. Зрозуміло, що за такого способу фінан­сування керівники освітнього закладу та органів управління втрачають багато важелів оперативного впливу на ситуацію й не можуть маневрувати фінансовими ресурсами. Крім того, значно зрос­тає кількість документів, які необхідно надати до казначейства. Формальними завданнями даного способу фінансування є зменшення термінів про­ходження коштів від бюджетодателя до бюджето-отримувача та посилення контролю за цільовим витрачанням коштів, а також забезпечення повного фінансування «захищених» статей бюджету. І хоча впровадження казначейської системи дозволило впорядкувати фінансування бюджетних установ в цілому, разом з тим обсяги бюджетного фінансу­вання ВНЗ в останні роки, структура видатків з державного бюджету, напрямки державного замов­лення щодо підготовки спеціалістів для галузей, в яких практично не залишилось державних підприємств, або непотрібних на ринку праці про­фесій, свідчать про недосконалість наявної систе­ми державного фінансування. Саме тому необхід­но більш детально досліджувати можливості інших джерел фінансування діяльності ВНЗ.

Останні передбачають отримання доходів від надання платних освітніх та інших послуг, реалі­зації продукції науково-виробничих підрозділів, оренди приміщень та обладнання, фінансової та інвестиційної діяльності, благодійних внесків [3]. Найбільше використання з названих джерел фінан­сування вищої освіти отримало надання платних освітніх послуг. Так, у Луганському національ­ному університеті ім. Т. Шевченка (одному з лідерів системи вищої освіти нашої держави) 70% наданих споживачам освітніх послуг є платними. Зазначимо, що даний чинник може спричинити істотні зміни у фінансовому становищі навчаль­ного закладу, оскільки є основою розрахунку функціонального (Рвл) та фінансового леверид-жу (Рфл) [4], тому заклади вищої освіти мають здійснювати активний пошук інших джерел по­забюджетного фінансування. Крім того, викори­стання отриманих від наданих освітніх послуг коштів пов' язане з нормативно-цільовим форму­ванням витрат бюджетних установ, що в цілому не тільки не сприяє розвитку закладів, але й ро­бить неможливим забезпечення їх поточного фінансування (наприклад, проведення поточного ремонту потребують понад 600 будівель ВНЗ різно­го рівня акредитації [5]). На даній проблемі ак­центують увагу всі науковці, які досліджують пи­тання ефективного функціонування бюджетних установ. Важливим питанням, пов' язаним із здійсненням платних освітніх послуг, є глибоке вивчення не тільки сучасних потреб споживачів даних послуг, але й платоспроможності цих спо­живачів, вимог ринку праці та галузей економіки у середньо- та довгостроковій перспективі, тоб­то, стратегічного планування та прогнозування.

Одним з джерел фінансування, що використо­вується більшістю ВНЗ, є власна видавнича діяль­ність та реалізація освітньої продукції. Видання навчально-методичної літератури університетами викликане насамперед необхідністю забезпечити відповідний рівень та якість організації навчаль­но-виховного процесу професійної підготовки. Тому даний вид видавничої продукції іноді реа­лізується на рівні собівартості, що впливає на рен­табельність діяльності ВНЗ. У випадку з Лугансь­ким національним університетом ім. Т. Шевченка обсяги прибутку від видавництва не перевищу­ють 20000 грн., що обумовлено різким підвищен­ням ціни на папір, зростанням вартості комуналь­них послуг, здороженням обладнання. Напрямком підвищення ефективності видавничих послуг уні­верситетів є розміщення й тиражування замовлень видавничої продукції сторонніх організацій, збільшення на договірній основі обсягу реалізації освітньої продукції видавництв інших ВНЗ (що практично не відбувається і не сприяє поширен­ню та якості знань). Разом з цим постає питання оподаткування отриманих прибутків, яке повин­но бути стосовно видавництва ВНЗ освітньої про­дукції диференційованим.

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 34 5