Джерела фінансового забезпечення вищих навчальних закладів
В.О. Зінченко
The sources of financing high educational institutions in Ukraine were analyzed in the article. Were determined the problems of financial provision and the ways of increasing efficiency of financing high education at the
expense of off-budget funds.
Актуальність. В усьому цивілізованому світі освіта розглядається як ключова умова стабільності й розвитку суспільства. Вкладання грошей в освіту є найбільш перспективним з точки зору економічної і соціальної значущості. Але, як відзначав у свій час Р. Киплінг, «освіта - найбільше із земних благ, якщо воно найвищої якості. Інакше воно зовсім непотрібне». Тобто, забезпечення високої якості освітніх послуг можливе завдяки достатньому обсягу фінансування, який дозволить створити відповідний рівень матеріально-технічної бази ВНЗ, сформувати висококваліфікований викладацький склад, надати можливість творчого, наукового розвитку викладачам і студентам.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Різні аспекти проблематики фінансування закладів вищої освіти досліджуються в працях українських та російських науковців, зокрема Т. Боголіб, О. Головкіної, О. Грішнової, О. Єгоршина, І. Зят-ковського, В. Ігнатова, І. Каленюк, Ц. Огоня, Д. Панкова, А. Таркуцяки, А. Чернобая та інших. Ученими активно здійснюється пошук шляхів ефективного фінансування професійної освіти в умовах становлення ринкових відносин. Однак більшість з науковців віддають перевагу державній формі фінансування освіти, у тому числі й вищої, що пов'язано з традиціями розвитку освітньої галузі в Україні та Росії, несформованістю ринку недержавних закладів освіти в нашій державі, загальними тенденціями застосування розвинутими країнами в освіті державних коштів. Детально розглядаючи фінансове забезпечення освіти за кордоном, Т. Боголіб та О. Грішнова зазначають, що більшість країн світу використовують різноманітні джерела фінансування освіти, що відбиває державний устрій країн та попит на освітні послуги. Однак загальною тенденцією, особливо для країн Європейського Союзу, є значний рівень фінансування освіти з державного бюджету. Останнє пов' язується з економічним зростанням у країні, розвитком науки і техніки, підвищенням якості та рівня життя громадян, відчуттям людиною своєї гідності, виконання необхідної для суспільства діяльності. Такі вигоди складно вимірювати тільки з економічної точки зору. Крім того, існують ще й фіскальні аргументи державного фінансування. Оскільки вища освіта забезпечує громадянину високі заробітки, то відбувається і зростання податкових надходжень у бюджет. Тому поточні державні витрати на вищу освіту є економічно вигідними і становлять у різних країнах світу 30-70% від необхідного обсягу [1, 2].
Проблематика. Влада та наукові кола в Україні виходять з розуміння вищої освіти, як одного з важливих видів змішаних суспільних благ, що дозволяє фінансувати їх виробництво за рахунок державних ресурсів, а також за рахунок індивідуальних та колективних споживачів. Однак застосування в Україні багатоканального фінансування ВНЗ викликане не стільки бажанням надати різноманітні освітні послуги громадянам, скільки неможливістю проводити у повному обсязі фінансування з бюджету країни. Нагадаємо, що у перші роки незалежності й впровадження ринкових відносин український уряд прагнув зберегти високий рівень фінансування вищої освіти. Але загальний економічний спад, який перейшов у складну кризу кінця 90-х років ХХ століття, призвів до пошуку інших джерел фінансування вищої освіти, крім державних, що знайшло своє відображення у законах України «Про освіту» та «Про вищу освіту». Згідно з законодавством фінансування освітнього закладу може здійснюватися за рахунок державних коштів, а також додаткових джерел фінансування.
Метою даної статті є дослідження джерел фінансування закладів вищої освіти в умовах становлення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки.
» следующая страница »
1 23 4 5