• зовнішня адаптація, за якої стимули виникають у зовнішньому середовищі по відношенню до мезоекономічної системи (наприклад, реакція мезоекономічної системи на зміни у цілях функціонування макросистеми, відображених у формі законодавчих актів);
• внутрішня адаптація мезоекономічної системи, яка є наслідком збурень в об'єкті (наприклад, порушення внутрішніх господарських зв'язків та формування нових);
• дарвінівська адаптація, за якої проходить зміна об'єкта в процесі адаптації (наприклад, розвиток з агломерації кластера);
• зінгерівська адаптація — реакція мезоекономічної системи на зміни шляхом модифікації зовнішнього середовища (законодавчі ініціативи "знизу-вгору").
Результатом адаптації мезоекономічної системи до збурень різного походження, як і інших систем, є рівновага. Розрізняють ен-тропійну рівновагу, яка досягається шляхом руйнування структури мезоекономічної системи; гомеостатичну рівновагу, за якої зберігається поточна структура системи, та морфогенетичну рівновагу, яка є наслідком внутрішньої перебудови структури системи.
1. Важливим при проектуванні мезоекономічних систем, як і інших складних систем, є забезпечення їхньої життєздатності. За структурно-функціональну модель мезоекономічної системи можна взяти модель життєздатних систем С.Біра [11]. У складі такої системи є п'ять типів підсистем, які, власне, забезпечують її життєздатність відповідно до закону необхідної різноманітності Ешбі [12]. Важливою характеристикою моделі життєздатної системи С.Біра є те, що основ-
на мета її типових підсистем вищого порядку — не перешкоджати підпорядкованим підсистемам, а основна мета їхнього втручання у процес функціонування — забезпечення гомеостатичного регулювання вищого порядку.
Структурно модель життєздатних систем С.Біра складається з операційних елементів — Систем 1 та метасистеми, представленої підсистемами:
Система 5 (S5) — система прийняття рішень;
Система 4 (S4) — система моніторингу внутрішнього середовища;
Система 3 (S3) — система координації та розподілу дефіцитних ресурсів;
Система 2 (S2) — система попередньої координації;
Система 3* (S3*) — система внутрішнього аудиту.
На цій основі життєздатність мезоекономічних систем досягатиметься шляхом виконання двох умов: життєздатності Систем 1 та існування й ефективної взаємодії функціональних Систем 2—5.
Як альтернативу моделі Біра можна розглядати теорію живучих систем Міллера (Living System Theory, LST) [13].
Управління мезоекономічними системами як активними системами з точки зору теоретико-ігрових задач полягає у створенні для елементів системи (агентів) гри з такими правилами, щоб її результат був прийнятним для центру. З цією ціллю може бути використаний різний набір інструментів, зокрема накладання обмежень на можливу стратегію агентів, зміни їхньої цільової функції та інформаційний вплив у момент прийняття рішення. Через останнє виникає інформаційна рівновага [14].
Проектування мезоекономічної системи включає такі фази: формування стратегії мезосистеми (1); оцінка (2) та реалізація (3).
Формування стратегії передбачає визначення поставленої задачі (проблеми), а саме:
• формування ідеї процесу, визначення його суб'єктів та об'єктів, потреби яких повинні бути враховані;
• вибір методів аналізу й інтерпретації фактів та способів визначення задоволеності потреб елементів мезоекономічної системи;
• вибір цілі (залежно від параметрів елементів мезоекономічної системи);
• визначення меж мезосистеми (окреслення обмежень системи, що впливатимуть на реалізацію процесу мезосистеми);
• аналіз наявних ресурсів у порівнянні з необхідними. Фаза оцінки передбачає:
• визначення процесу способу та оцінка можливих результатів його реалізації відповідно до поставлених цілей;
» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9