Теоретичні засади розвитку мезоекономічних систем
Матковський Р.Б.
Досліджено основні теоретичні засади розвитку мезоекономічних систем. Для цього використано системний аналіз, синергетичний та гомеостатичний підходи, основні принципи діалектики, зокрема принцип суперечності. Мезосис-теми (в тому числі мезоекономічні) розглянуто з точки зору способу досягнення цілі макросистеми (в обраному масштабі). Розкрито структуру мезоекономічних систем, процеси, цілі, функції та типологію, основні фази їхнього проектування.
Потреба дослідження мезоекономічних систем як комплексу способів досягнення макроцілі та їхнього проектування лежить у двох площинах. У теоретичному аспекті актуальність обумовлюється тим, що на сьогоднішній день спостерігається певний дефіцит вітчизняних досліджень у цьому напрямі. У прикладному ж аспекті — об'єктивною необхідністю збалансування розвитку територій, що вимагає проведення відповідних наукових досліджень, розробки та реалізації нових організаційно-управлінських механізмів регуляції розвитку територій.
Проблемам системного дослідження, проектуванню та моделюванню економічних систем різних рівнів присвячені праці таких дослідників, як А.Аверьянова, Г.Бейтсона, Л.Берталанфі, С.Біра, Б.Гайнеса, В.Гейця, С.Мочерного, М.Скрипниченко, Л.Сєргєєвої, М.Одрехівського, І.Прангішвілі, Г.Хакена та інших.
Метою дослідження є формулювання та аналіз основних теоретичних проблем проектування мезоекономічних систем.
Методологічною основою дослідження є системний аналіз, синергетичний та гомеостатичний підходи, основні принципи теорії логічного виводу та дослідження операцій, принцип суперечності.
Процес проектування мезоекономічних систем включає в себе перетворення і зміну існуючих форм їхньої організації [1, с.18]. Результатом проектування буде оптимізація системи в цілому. Об'єктами дослідження при проектуванні системи виступатимуть її структура, процеси, метод, ціль і функція.
Вихідним аспектом до аналізу обраної проблеми є з'ясування та уточнення відповідного понятійного апарату, насамперед поняття "мезосистема" та "мезоекономічна система".
Один із засновників загальної теорії систем Л.Берталанфі визначав систему як комплекс елементів, що взаємодіють [2]. А.Авер'я-нов трактував поняття "система" як обмежену множину елементів, що взаємодіють [3]. Можна знайти і твердження, подібні до такого: система — "це сукупність частин чи компонентів, пов'язаних між собою організаційно" [4]. Близькими до цього визначення можуть бути трактування системи А.Холлом і Р.Фейжіном [5]. На думку В.Гейнеса, система — це те, що розрізняється як система. У цьому, вважає він, і суть теорії систем: визначення того, що деяка сутність є системою, виступає необхідним і достатнім критерієм того, що вона є системою, і це правильно тільки для систем. Водночас розрізнення, що певна сутність є чимось іще, необхідне, але недостатнє для того, щоб ця сутність була тим чимось [6].
Разом із цим доцільно розмежовувати онтологічний та гносеологічний аспекти категорії "система". Більшість науковців роблять акцент на онтологічному аспекті системи, тобто розглядають її як сукупність елементів та зв'язків між ними поза свідомістю людей. У гносеологічному аспекті категорію "система" слід розглядати як інструмент пізнання сутності складних явищ чи процесів [7].
Відповідно до вимог системно-структурного підходу та зазначених зауважень таким визначенням може бути таке: система — це комплекс елементів, компонентів та притаманних їм властивостей, які у поєднанні з ідеєю (ціллю) та у взаємодії створюють нову у сутнісному чи якісному вимірі цілісність.
Визначення цілі функціонування системи тісно пов'язано з відмінностями у критеріях ефективності. Ціль включає визначення кінцевого стану системи разом із бажаними проміжними станами, які повинні з'являтися в процесі досягнення поставленої кінцевої мети.
» следующая страница »
1 23 4 5 6 7 8 9