Рівень фізичного зносу виробничих фондів промисловості в Україні значно збільшився (понад 60%). Це погіршило структуру промисловості та законсервувало диспропорції, що поставило під загрозу економічну та національну безпеку країни, негативно позначилося на структурних зрушеннях в економіці, на темпах розвитку науково-технологічного прогресу(НТП) та на ефективності суспільного виробництва. У результаті Україна все більш здає свої позиції в світі як індустріальна країна [12-14, 20].
Для того, щоб Україна змогла на новій, більш сучасній базі зайняти свої позиції у світовому господарстві як індустріальна країна з середнім рівнем економічного розвитку та задовільними умовами життя населення (що відповідають світовим стандартам), знадобляться значні інвестиції. Існує декілька оцінок потреб української економіки в інвестиціях - від 40 до 100 та більше млрд. дол. США [20]. За період 1990 - 1999 рр. практично всі показники народного господарства знизилися, значно зменшилися темпи оновлення основних виробничих фондів, зокрема їх активна частина. Рівень фізичного зносу виробничих фондів перевищив критичний розмір [12-14,20]. З 2000 р. деякі показники стабілізувались і поступово поліпшувалося становище практично в усіх галузях народного господарствах [12-14, 20].
Зараз перед Україною постали дві основні задачі. Зміст першої полягає в стабілізації та піднесенні економіки, а вже потім стоятиме задача перетворення України у високотехнологічну державу. В зв’язку з цим на даний момент немає інших, більш дійових засобів для врятування вітчизняної економіки, ніж правильна та послідовна інвестиційна політика.
Для цього необхідно дотримуватися двох умов: по-перше, сама держава не може більше уникати прямої участі в інвестиційному процесі на усіх рівнях; по-друге, держава повинна створити всі необхідні економічні умови для тримання і стимулювання інвестиційної діяльності та зростання ефективності використання інвестицій.
4.2. Відбір підприємства для інвестування
Для будь-якого інвестора найголовніше - це найти об’єкт господарювання для вкладення коштів та отримання максимального прибутку. На кожному підприємстві завжди існує дефіцит інвестицій (коштів) щодо подальшого його розвитку, впровадження новітніх технологій та оновлення основних засобів. Впевненість інвестора щодо вкладання інвестицій обґрунтовується певними методами аналізу щодо об’єкту вкладання [12-14]. Методи аналізу підприємств визначаються насамперед специфікою виробничо-комерційної діяльності досліджуваного підприємства. Проте можна сформувати принциповий підхід до вивчення підприємств незалежно від сфер ділової активності. Суть цього методу полягає в послідовній деталізації проведеного аналізу шляхом попереднього аналізу багатьох підприємств у галузях, що становлять інтерес для інвесторів, послідовного звуження кількості підприємств на основі більш детального вивчення їх фінансового становища та перспектив розвитку, вивчення окремих аспектів діяльності підприємств на місці. Основні етапи цього процесу подані на рис. 4.1 [12-14,18-20].
Аналіз діяльності підприємства передбачає наявність достовірної інформації про його стан та перспективні плани розвитку. Чим повніше ця інформація, тим більш обґрунтованими є результати аналізу. Як основні джерела подібної інформації можуть бути використані:
Рис. 4.1. Основні етапи відбору підприємства та прийняття рішення щодо інвестування |
відомості про підприємства, які публікуються в спеціальних виданнях і довідниках;
відомості, які публікуються самими підприємствами: річні звіти про діяльність підприємств, балансові звіти, проспекти фірм, виставочні та ярмаркові каталоги і т.ін.;
результати аналітичних оглядів і досліджень, виконаних спеціалізованими організаціями;
» следующая страница »
1 ... 60 61 62 63 64 6566 67 68 69 70 ... 175