До компонентів «зовнішнього середовища» системи відносяться фактори макросередовища підприємства, інфраструктури регіону, що впливають на якість управлінського рішення. До них, у першу чергу, можна віднести політико-економічну ситуацію в країні, міжнародну інтеграцію, фактори інфраструктури регіону, фактори, що характеризують конкретні зв’язки підприємства. «Зворотний зв’язок» характеризує різні інформаційні потоки, що надходять як на «вхід» (до осіб, котрі ініціювали ухвалення рішення), так і до «процесу» (осіб, які прийняли рішення). Наявність такого роду інформації може бути пов’язана з неякісним розв’язанням проблеми, необхідністю коригування і доробки рішення у зв’язку зі змінами зовнішнього або внутрішнього середовища підприємства, іншими факторами.
У підприємств існують взаємозв’язки з зовнішнім середовищем. Стосовно інвестиційних рішень це означає, що, з одного боку, на їхні результати більшою чи меншою мірою впливають фактори зовнішнього характеру. З іншого боку, інвестиції впливають на зовнішні фактори в різних формах, наприклад, через споживання сировини чи виділення шкідливих речовин [11].
Доцільна така послідовність (черговість) формування компонентів системного підходу до інвестиційного рішення:
1. Регламентація параметрів якостей рішення. До параметрів управлінського рішення відносяться: кількісна невизначеність проблеми; ступінь ризику; імовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат і строків; ступінь адекватності (чи ступінь точності прогнозу) теоретичної моделі фактичним даним, на підставі яких вона була розроблена.
2. Визначення параметрів ефективності рішення.
3. Дослідження впливу факторів «зовнішнього середовища».
4. Аналіз параметрів «входу» системи.
5. Моделювання технології ухвалення рішення.
6. Аналіз параметрів процесу та вжиття заходів щодо їхньої опти- мізації (поліпшення).
7. Ухвалення інвестиційного рішення. Процес ухвалення рішення містить у собі такі операції: підготовка до роботи; виявлення проблеми; формулювання цілей; пошук інформації; обробка наявної інформації; виявлення можливостей ресурсного забезпечення; ранжируван- ня цілей; формулювання завдань; оформлення необхідних документів; реалізація завдань.
До процесу розробки управлінського рішення пред’являються такі вимоги: якість процесу, обумовлена професіоналізмом особи (осіб), що приймає рішення, та якістю технічних засобів для прийняття рішень, повинна бути не нижче якості «входу» системи; організація процесу розробки управлінського рішення має відповідати принципам пропорційності, автоматичності, ритмічності, спеціалізації; тривалість і вартість процесу розробки управлінського рішення повинні бути мінімальними за умови відповідності рівня якості рішення пропонованим вимогам.
Великий вплив на процес прийняття рішень мають умови, у яких вони приймаються (в умовах визначеності, ризику чи невизначеності) [28].
Прийняття рішень інвестиційного характеру пов’язано з невизначеністю досягнення результату. Складність, масштабність питань, які вирішуються у процесі реалізації інвестиційного рішення, припускають вплив на цей процес великої кількості ризиків, як систематичних, так і несистематичних. Врахування фактора ризику в такій ситуації потребує визначення переліку можливих ризиків, оцінки рівня ризиків та розроблення заходів щодо їх зниження.
Виходячи з системного підходу до діяльності підприємства та прийняття інвестиційного рішення як «чорного ящика», ризики залежно від причин їх виникнення можуть бути зовнішніми та внутрішніми [20].
У загальному випадку інвестиція є доцільною чи ефективною лише тоді, коли вона приносить прибуток більше, ніж банківський відсоток за депозитами. Тому будь-яке інвестиційне рішення вимагає серйозного обґрунтування його ефективності. Реальна цінність рішення стає очевидною тільки після його здійснення [36]. На рис. 6.2 подана схема реалізації й оцінки прийнятого рішення.
» следующая страница »
1 ... 101 102 103 104 105 106107 108 109 110 111 ... 175