3. Комісія розглядає скарги, пов’язані з порушенням тільки тих прав, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї. В інших випадках скарги відхиляються. Необхідно при цьому мати на увазі, що більшість соціально-економічних прав не закріплені в Конвенції. У ній установлюються, головним чином, цивільні і політичні права.
4. Підставою для прийняття скарг до розгляду є вичерпання усіх внутрішньодержавних правових засобів захисту (ст. 26). Зміст цієї важливої процесуальної вимоги Європейський Суд з прав людини роз’яснив в одному із перших своїх рішень. Він зазначив, що система захисту прав людини, передбачена Конвенцією, за своєю природою є субсидіарна, тобто допоміжна, що втілено у встановленому нею процесуальному правилі: особа має право скаржитись в Раду Європи, лише якщо здійснено усі доступні внутрішньодержавні засоби правового захисту. Це значить, що захист прав людини повинні забезпечувати насамперед державні органі, включаючи національні суди, що зобов’язані визнавати принципи і норми Конвенції як пріоритетної основи своєї діяльності.
5. Особливу увагу варто звернути на правило, відповідно до якого Комісія може прийняти справу до розгляду після вичерпання усіх внутрішніх засобів правового захисту і лише протягом шести місяців із дати прийняття остаточного рішення на національному рівні (ст. 26).
6. Комісія не розглядає скарги, які:
• є анонімними;
• є по суті тими ж, що були вже розглянуті Комісією раніше або вже є предметом іншої процедури міжнародного розгляду або врегулювання і не містять нової інформації;
• є необґрунтованими;
• являють собою зловживання правом подачі петиції (ст. 27).
7. Оскільки Комісія розглядає скарги тільки проти дій або рішень державних органів влади, вона не приймає скарги, спрямовані проти приватних осіб або недержавних установ.
Комісія може на будь-якій стадії розгляду прийняти рішення про виключення скарги зі свого списку справ, тобто визначити її як неприйнятну, якщо зроблено висновок про те, що:
• скарга не відповідає вищезгаданим правилам і тому є неприйнятна для розгляду;
• заявник більше не має наміру домагатися розгляду своєї скарги;
• питання було вирішене або з будь-якої іншої причини, якщо Комісія врахує невиправданим розгляд петиції.
Комісія може прийняти рішення відновити скаргу в списку справ, якщо вона врахує, що обставини виправдовують такий крок.
Рішення Комісії щодо прийнятності скарг є остаточними і не підлягають оскарженню. Проте заявник може подати на розгляд нову скаргу, якщо в справі виникли додаткові обставини.
У разі прийняття справи до розгляду Комісія проводить розслідування за фактами порушень прав людини і направляє матеріали зацікавленим сторонам для дружнього вирішення суперечки.
Якщо зусилля Комісії, направлені на дружнє врегулювання суперечки, увінчаються успіхом, вона надсилає доповідь державі, проти котрої була спрямована скарга, Комітету Міністрів Ради Європи і Генеральному Секретарю Ради Європи для опублікування. Ця доповідь обмежується стислим викладом фактів і результатами досягнутого врегулювання. На цьому процедура розгляду суперечки закінчується.
Якщо дружнього врегулювання суперечки досягти не вдається, Комісія готує доповідь із викладом фактів по справі своєї позиції по предмету суперечки для передачі державі, проти котрої була подана скарга, і Комітету Міністрів Ради Європи. Сторони в суперечці не в праві публікувати цю доповідь.
Після цього Комісія або зацікавлена держава протягом трьох місяців можуть передати справу в Європейський суд з прав людини. Рішення Суду ухвалюється простою більшістю і повинно носити мотивований характер. Воно не підлягає оскарженню й обов’язкове до виконання державою, яка допустила порушення Конвенції. Контроль за виконанням судового рішення здійснює Комітет Міністрів Ради Європи.
» следующая страница »
1 ... 203 204 205 206 207 208209 210 211 212 213 ... 240