Операційний менеджмент

Аналіз суті і особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей підприємств, дає змогу функціонально їх класифікувати на зовнішні та внутрішні (рис. 7.2).

Така заводська класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньозаводських резервів використання виробни­чих потужностей. Керуючись нею, можна виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку.

Розрахунок виробничої потужності служить для обґрунту­вання річної виробничої програми виявлення і мобілізації ре­зервів виробництва. Тому в ньому використовуються ті самі ви­мірники, що і в плані виробництва: натуральні (вироби, комп­лекти деталей), умовно-натуральні (вироби-представники, тонни), умовні (проценти), вартісні.

Загалом виробнича потужність обладнання М_вир може бути виражена залежністю:

М = П_б • Ф_о

вир      об        до

для багатономенклатурного виробництва:

Фл

М =

вир _т

І=1

Фактори, що визначають ступінь використання виробничої потужності підприємства

Внутрішні

ІГД.

 

Ступінь досконалості плану­вання виробництва і техніч­ного розвитку підприємства

Ступінь досконало­сті системи матері­ального стимулювання

Ступінь досконалості техно­логічного планування завантаження устаткування

Організація кооперу­вання використання потужностей

Рис.7.2. Класифікація факторів, що впливають на рівень використання виробничої потужності підприємства

де П_об — продуктивність обладнання в одиницю часу, шт./ год.;

Ф_до — дійсний фонд часу роботи обладнання в плановому періоді, год.;

і — трудомісткість деталей, комплектів, виробів, що виго­товляються на даному обладнанні, нормо-год./шт.;

т — номенклатура об’єктів виробництва.

У машинобудуванні розрахунок здійснюється за випуском конкретних видів продукції, а узагальнюючий показник ви-

значається за загальним випуском продукції в порівняльних оптових цінах:

я

м=Уц.и.

/ -.**->п ^А1ітах ,

і=1

де М — виробнича потужність, тис.грн.;

Ц_сі — порівняльна оптова ціна і-того виробу, тис.грн.;

N тах — максимально можливий випуск і-тих виробів (по­тужність), шт.;

п — число номенклатурних позицій в плані виробництва.

Виробнича потужність в натуральному або умовно-нату­ральному вираженні визначається як відношення наявного фонду часу Ф до трудомісткості одиниці потужності 1:

М = Ф/ї.

Первинними ланками для розрахунку виробничої потуж­ності найчастіше служать групи взаємозамінного обладнання, а в масовому виробництві — потокові лінії або спеціалізовані робочі місця.

Потужність виробничого підрозділу визначається за потуж­ністю головного підрозділу попереднього ступеня. Під ведучим підрозділом розуміють такий, у якому виконуються основні технологічні процеси і операції із виготовлення продукції, зо­середжена значна частина основних виробничих фондів і тру- довитрат.

При визначенні наявного фонду часу первинної ланки вра­ховується все наявне обладнання, закріплене за ділянкою і цехом. Ефективний фонд часу одиниці обладнання встановлюється га­лузевими нормами по групах обладнання, виходячи із затвердже­ного режиму роботи і норм часу на ремонт і технологічні основи.

У розрахунку виробничої потужності використовуються прогресивні технічні норми часу (виробітки), які визначають­ся шляхом коригування діючих норм на прогресивний ко­ефіцієнт їх виконання. Останній приймається на рівні, стійко досягнутому за кращий квартал попереднього року робітника­ми, які складають 20-25% робітників даної професії.

77

Таким чином, виробнича потужність групи обладнання, яка обробляє деталі одного виробу, складає:

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 29 30 31 32 33 3435 36 37 38 39  ... 108