Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

-                 маніпуляції з місцем проведення зборів акціонерів. Приміром, за наяв­ності у підприємства близько 100 тис. акціонерів збори призначаються в при­міщенні, розрахованому на 250 осіб (ВАТ “Львівський автобусний завод”, ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”);

-                умисні дії членів реєстраційної комісії, які з різних причин відмовляють акціонерові у реєстрації на збори АТ;

-                 маніпуляції з реєстром акціонерів - нестача тільки одного документа (реєстру акціонерів) означатиме, що збори у визначений день не відбудуться (“Миколаївський глиноземний”, “Запоріжсталь”, “Запоріжкокс”);

-                 судове рішення про заборону проведення зборів (“Нікопольський завод феросплавів”);

-                 великий власник пакета ЦП просто не з’являється на збори (ЗАТ “Ук­раїнські радіосистеми”).

Така активність вищого менеджменту у відстоюванні свого права на уп­равління підприємством, навіть у випадку його збитковості, пояснюється досить просто: інтереси вищого менеджменту концентруються навколо можливості отри­мувати внутрішню ренту, що обумовлюється станом економічної системи і може проявлятися у різного роду доходах, що знаходяться у “тіні”. Це і безконтроль­ність у встановленні власної заробітної плати, і отримання доходів через ство­рення власних комерційних фірм, що займаються реалізацією продукції даного підприємства, і отримання доходів від продажу його активів чи здачі в оренду приміщень та обладнання і т. ін. Рентоорієнтована поведінка властива відносинам, що складаються між власником та менеджером, але в Україні вона набула над­мірної масштабності і приносить величезну шкоду економіці, деформує саму еко­номічну систему, оскільки порушує орієнтири, що впливають на вибір менедже­рами способу економічної діяльності. Як вказує В. Дементьєв, “питання полягає в тому, яке місце займає внутрішня рента у системі доходів менеджменту і яке співвідношення “ефективної” (орієнтованої на отримання прибутку) і ренто- орієнтованої поведінки” [15, с. 15]. Враховуючи, що офіційна заробітна плата вищого менеджменту корпорацій у десятки разів менша за доходи, отримані від рентоорієнтованої поведінки, мотивація такої поведінки є набагато сильнішою, ніж мотивація до підвищення ефективності управління підприємством. Це спри­чиняє більш активний пошук вищим менеджментом нових способів отримання внутрішньої ренти, аніж пошук способів підвищення ефективності діяльності підприємства.

Такий “опортунізм” менеджерів призводить до значного скорочення мож­ливостей інвестування у інноваційний розвиток, який і без того знаходиться під пресом опортуністичної поведінки рядових акціонерів, що бажають отримати дивіденди. Але вищий менеджмент здебільшого і сам недостатньо вмотивований у реінвестуванні прибутку, особливо тоді, коли йдеться про державні підприємства або ті акціонерні товариства, у яких держава є власником контрольного пакету акцій. У такій ситуації держава чинить тиск на менеджмент з метою отримання дивідендів. Так, дивідендна політика уряду, що діяла у 2001 році, передбачала спрямування на виплату дивідендів 50 % від одержаного прибутку [32]. Проте такий постійний дивідендний “прес” витискає з підприємств кошти, котрі могли би бути скеровані на реінвестиції, тому керівництво акціонерних товариств всіма засобами лобіює зменшення дивідендних нарахувань.

Як бачимо, середовище господарювання не створює сприятливих умов для інноваційного розвитку акціонерних товариств. Поясненням цьому, на нашу дум­ку, є відсутність ефективного мотиваційного механізму інноваційної діяльності, важливими складовими якого, як зазначалося вище, мають бути елементи інсти- туційного середовища. Сукупність формальних інституцій, що регламентують господарську діяльність загалом, і інноваційну діяльність зокрема, окреслюють правове поле, в якому діють менеджери. Недосконалість інституційного сере­довища заохочує опортуністичну і рентоорієнтовану поведінку вищого мене­джменту корпорацій та зацікавленої у збереженні такого становища частини чиновництва. З іншого боку, слабка зацікавленість дрібних акціонерів у зміні ситуації і неспроможність вплинути на неї перешкоджає усуненню з посади не­ефективного керівника.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 89 90 91 92 93 9495 96 97 98 99  ... 241