виготовляється в Україні, не має належного науково-технічного забезпечення [19, с. 16]. На світовому ринку високотехнологічної продукції частка вітчизняної продукції складає лише 0,1 проти 36 %, які мають США [6].
Аналіз структури джерел фінансування науково-технічної діяльності, результати якого наведені в таблиці 2.1 і на рис. 2.2, показує, що основними джерелами фінансування є залучені кошти. Зокрема, у 2004 році більше третини (34 %) склали кошти держбюджету, 21,2 % - кошти іноземних інвесторів, 34,4 % - вітчизняних. Власні кошти підприємств складають лише 6,4 %.
Таблиця 2.1
Джерела фінансування наукових та науково-технічних робіт
в Україні у 2004 р. (розраховано за [52, с. 351; ^ 53, с. 359])___________________
Джерело фінансування |
Обсяг фінансування, млн грн |
Відсоток до загального обсягу |
Всього |
4251,7 |
100,00 |
У тому числі за рахунок: |
||
- держбюджету |
1449,5 |
34,0 |
- власних коштів |
275,9 |
6,4 |
- коштів вітчизняних інвесторів |
1475,0 |
34,4 |
- коштів іноземних держав |
908,6 |
21,2 |
- інших джерел |
142,7 |
4,0 |
Подібна структура фінасування фінансування науково-технічної діяльності характерна для усього досліджуваного періоду, що видно із рис. 2.2.
■ Інших джерел
■ Іноземних держав
□ Вітчизняних інвесторів
■ Власних коштів
■ Держбюджету
Роки
Рис. 2.2. Структура джерел фінансування наукових та науково-технічних робіт в Україні за 1995-2004 рр.
Низькі обсяги фінансування загалом і за рахунок власних накопичень зокрема, не створюють можливості для вітчизняних підприємств займатися результативною інноваційною діяльністю і створювати власний інноваційний продукт, який би відрізнявся суттєвою новизною. Разом з тим ринкові умови господарювання вимагають випуску продукції, здатної конкурувати із існуючими на ринку, в тому числі із продукцією розвиненіших у технологічному відношенні фірм зарубіжних країн. Вирішення цих завдань потребує значного інвестування у основний капітал. Незважаючи на те, що обсяги інвестування у основний капітал в останні роки постійно зростають (у 2004 році, зокрема, пе-ревищили рівень 1991 року, склавши 75,7 млрд грн), у їх технологічній структурі переважають витрати на реконструкцію підприємств, перебудову виробництва, оснащення його новою технікою тощо. Так, витрати на вказані цілі у 2004 році складали 59,9 % від їх загального обсягу [52, с. 353]. Для порівняння - витрати на науково-технічну діяльність склали лише близько 6 % [61].
При цьому основні зусилля керівників підприємств спрямовувалися на пошук інвесторів, які б надали необхідні для придбання нової техніки (технології) ресурси. Великі надії покладалися на залучення іноземного капіталу, який би приніс із собою нові технології. Однак іноземні інвестори, остерігаючись великих ризиків, пов’язаних із недосконалістю та мінливістю інституційного середовища України, неохоче вкладають свої кошти. При цьому навіть у разі залучення іноземних інвестицій результати не завжди були однозначно позитивними. Як зазначає А. Сухоруков, “.найчастіше експортувалися застарілі технології, що давало змогу розвинутим країнам утримувати лідерство в науково-інноваційній сфері, перекачуючи до себе фінансові ресурси підприємств-ліцензіатів” [55, с. 20]. Інші дослідники вказують на те ж саме: “Майже всі придбані за кордоном технології мають 10-15-річний “вік”, наприклад, технології у галузях виробництва тютюнових виробів, коксу, поліетилену [58, с. 138].
» следующая страница »
1 ... 82 83 84 85 86 8788 89 90 91 92 ... 241