Неокласична теорія при поясненні принципу раціоналізації вибору виду діяльності припускала, що інформація про стан ринкового середовища є доступною для всіх учасників обміну і безкоштовною; єдиний вид витрат, який несе фірма - виробничі витрати. Прорахувавши ціну факторів виробництва в контексті конкретного виробничого процесу фірма робить свій вибір на користь виробництва того продукту, який за існуючого співвідношення попиту-пропозиції забезпечить найвищу віддачу.
Будь-яка економічна організація (фірма, підприємство) розглядалась представниками як класичної, так і неокласичної теорії як атомарний елемент ринку. Зокрема, Дж. Хікс моделював поведінку фірми, використовуючи концепцію кривих байдужості, тобто, ототожнюючи фірму та індивіда [65]. За такого підходу не було потреби дослідження причин організаційно-ієрархічної різноманітності фірм. Водночас це не пояснювало, чому фірми однієї галузевої приналежності, оснащені однаковими технологіями, функціонують краще або гірше. Однак, як зазначав пізніше О. Уільямсон: “Якщо багато фірм у реальному житті є великими ієрархічними структурами з досить складною внутрішньою будовою, то навряд чи є сенс дотримуватися фікції про фірму як елемент атомарної орга-нізації” [75, с. 272].
На початку ХХ ст. з’ явився новий напрямок економічних досліджень, який дістав назву інституціонально-еволюційної теорії. Інституціоналісти (Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл та інші) критикували неокласичну школу за ігнорування ролі соціологічних, політичних, соціально-психологічних чинників у функціонуванні економічного механізму [30, с. 90]. Вони критикували також методологічний індивідуалізм економістів неокласичної школи, які ототожнювали поведінку фірми з поведінкою абстрактного індивіда. Зокрема, Ф. Найт відзначив, що характерною рисою фірми є відносини найму і пов’язував її існування з тим, що вона “сприяє кращому розподілу ризику між робітниками (які прагнуть уникати його) і підприємцями (нейтральними до ризику). В обмін на стабільну оплату, застраховану від випадкових коливань, робітники погоджуються підкорятися контролю підприємця” [34, с. 209].
Інституціоналісти виступили проти постулату про “атомарність економічної системи”, представленої сукупністю ізольованих економічних суб’єктів. Зокрема, Р. Коуз звернув увагу на особливості поведінки різних фірм як учасників ринкової взаємодії. На основі проведених досліджень він опублікував статтю “Природа фірми” (1937 р.), у якій висловив свої міркування з приводу того, чому існує така велика різноманітність організаційних форм, в яких вони функціонують. Р. Коуз зазначив: “В сучасній економічній теорії фірма - це та організація, яка перетворює вихідні ресурси у кінцевий продукт. Чому існують фірми, що визначає кількість фірм і їх спеціалізацію. - ці питання не цікавлять більшість економістів. Ця відсутність інтересу дуже дивна з урахуванням того, що більшість людей у Сполучених Штатах, Великобританії й інших західних країнах зайняті у фірмах, що більша частина виробництва здійснюється фірмами, і що ефективність усієї економічної системи значною мірою залежить від того, що відбувається всередині цих економічних молекул (виділено нами). Метою моєї статті “Природа фірми” і було пояснити існування фірми і знайти причини, що визначають масштаби її діяльності” [39, с. 12].
Коуз Р. пояснював існування фірми прагненням підприємця уникнути надмірних витрат, необхідних для ринкових трансакцій (трансакційних витрат), шляхом оптимального інтегрування виробничих сил (ресурсів) у межах своєї фірми [39]. Висловлене ним припущення про існування такого роду витрат дало змогу по- іншому подивитись на природу економічної організації (підприємства), “розкрити “чорну скриньку”, під якою розглядала підприємство неокласична економічна теорія” [79, с. 32]. Це послужило імпульсом для дослідження внутрішньої будови організацій (підприємств), їх структури, яка стала вважатись механізмом економії витрат ринкової взаємодії і завдяки цьому створювала нові можливості розвитку.
» следующая страница »
1 ... 115 116 117 118 119 120121 122 123 124 125 ... 241