Міжнародні економічні відносини

Угодами, прийнятими в 1992 році, передбачене створення понад 40 координаційних інститутів Співдружності, зокрема: Консультатив­на економічна робоча комісія при Раді глав держав і Раді глав урядів, Пра­вова консультативна Рада, Міждержавний банк, Митна рада, Рада ке­рівників статистичних служб і Статистичний комітет.

У галузі військової політики діє Рада міністрів оборони Співдруж­ності, Рада колективної безпеки держав, Рада командуючих прикор­донними військами. У відповідності до підписаних угод утворені орга­ни галузевого співробітництва, а саме: рада із залізничного транспор­ту, електроенергетична рада, міждержавні ради із космосу, науково- технічної інформації, гідрометеорології, науково-технічна й економічна ради.

Особлива роль у створенні законодавчої бази для успішної діяль­ності СНД належить національним парламентам, які, з одного боку, повинні вести роботу щодо ратифікації договорів і угод, прийнятих урядами, а з іншого боку — реалізовувати в законодавстві ті умови, з яких досягнуті угоди. Тут чільне місце займає міжпарламентська Асам­блея учасників СНД, яка, створюючи модельне законодавство, допо­магає національним парламентам збалансовувати нормативну базу з метою інтеграції і співробітництва.

Не зважаючи на спільність історичного розвитку, технологічну взаємозалежність, інтеграційні процеси на постсоціалістичному просторі йдуть вкрай повільно та непослідовно. Нині доводиться констатувати, що рівень економічного зближення і відповідаючого йому взаємного політичного довір’я всередині СНД не вийшов за межі першої стадії інтеграції — утворення зони вільної торгівлі. Крім того, не виконуються повністю мірі й умови, які відповідають цій стадії.

У вересні 1993 року країни СНД підписали договір про створення Економічного Союзу, у межах якого було заплановано послідовно по­глиблювати економічну інтеграцію, що передбачає поетапний рух дер - жав учасниць від зони вільної торгівлі до спільного ринку товарів, по­слуг, праці і капіталу. Подальший розвиток положення цього договору отримали в квітні 1994 року, коли Казахстан, Киргизія й Узбекистан підписали договір про створення єдиного економічного простору. У березні 1996 року був підписаний договір між Білоруссю, Казахстаном, Киргизією і Росією про поглиблення інтеграції в економічних і гумані­тарних галузях, авквітні 1996 року — між Білоруссю і Росією про утво­рення глибоко інтегрованої політичної та економічної Спільноти, на основі якої через рік був створений Союз Білорусі і Росії.

2   квітня 1996 року президентами Росії і Білорусі був підписаний Договір про утворення Спільноти. Для створення єдиного економіч­ного простору, ефективного функціонування спільного ринку і вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили перед­бачалось до кінця 1997 року синхронізувати етапи, строки і глибину економічних реформ, створити єдину нормативно-правову базу для усунення міждержавних бар ’ єрів і обмежень у здійсненні рівних мож­ливостей для вільної економічної діяльності, завершити створення спільного митного простору з об’єднаною службою управління, а та­кож уніфікувати грошово-кредитні і бюджетні системи для створен­ня умов запровадження спільної валюти. Після підписання Договору були сформовані робочі органи Спільноти: Вища Рада, Виконавчий комітет, Парламентські збори, Комісія з науково-технічного співро­бітництва.

У відповідності до ст. 17 Договору подальший розвиток Спільноти повинен визначатись референдумами. Незважаючи на це, у 1997 р. був підписаний Договір про Союз двох країн. Підписаний в 1997 році До­говір про утворення Союзу Білорусі і Росії, включаючи його Статут, став важливим етапом подальших інтеграційних процесів. У рамках Договору передбачено здійснення спільних міждержавних програм, перш за все, у соціальній сфері, складання спільних балансів потужно­стей, попиту і пропозиції.

 

« Содержание


 ...  81  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я