Міжнародні економічні відносини

Тому стратегією економічного піднесення регіону повинно бути швидке відкриття ринків сільськогосподарської продукції в промис­лово розвинутих країнах, скорочення зовнішнього боргу, обумовлене виконанням певних вимог, зміцнення економічних зв’язків з країна­ми світу, можливо, в рамках угод про вільну торгівлю з європейськими країнами, завоювання ринків з певним набором тимчасових пільг, по­кликаних відшкодовувати втрати, викликані рішеннями Уругвайсько­го раунду.

В країнах арабського регіону теж існує ряд інтеграційних угрупу- вань, найбільшим з яких є Ліга арабських країн; Арабський валютний фонд, куди входять Алжир, Єгипет, Лівія, Маврикій, Марокко, Сомалі, Туніс. Основними завданнями Арабського валютного фонду є: стабі­лізація обмінних курсів валют країн-учасниць і створення умов для їх взаємного обігу; ліквідація в рамках організації валютних обмежень і створення ефективного механізму взаємних розрахунків, атакож єдиної валюти. Розрахунковою одиницею Фонду є арабський динар. Арабсь­кий валютний фонд створений з метою розширення торгівлі між наф­тодобувними та іншими арабськими країнами. Ця організація має вплив на створення різних інтеграційних угрупувань. Географічно вони концентруються у трьох районах: Союз арабського Магрібу (Алжир, Лівія, Мавританія, Марокко, Туніс); район Перської затоки (Об’єднані Арабські Емірати і Саудівська Аравія); Рада Арабського Співробітниц­тва (Єгипет, Іран, Йорданія, Ємен).

На Середньому Сході з 1981 року активно функціонує Рада співро­бітництва арабських держав Перської затоки, яка об“єднує Саудівсь­ку Аравію, Кувейт, Катар, Бахрейн, Об’єднані Арабські Емірати й Оман. З 1960 року існує Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), в яких зосереджено майже 61 % сумарних запасів вуглеводневої сиро­вини.

У 1996 році на самміті арабських держав було прийняте рішення про підготовку програми створення Арабської зони вільної торгівлі (АФТА). Договір про створення такої зони підписали 18 держав, на які припадає 95 % торгового обороту всього арабського світу. Реалізація програми розпочалась з 1 січня 1998 року. Процес формування АФТА повинен бути завершений протягом 10 років.

Зміни міжнародного становища економіки в країнах арабського регіону лише підкреслюють невідкладність переходу від державної, зак­ритої економіки до принципів ринку і міжнародної орієнтації. За умов, коли передбачається збільшення надходжень із попередніх джерел іно­земної валюти — зовнішньої допомоги і грошових переказів, працюю­чих за кордоном, — основного значення набуває зростання експорту.

Найбільшими перспективними напрямами розвитку регіону є по­слаблення регіональної напруги і посилення зв’язків з Європейським Союзом.

3.2.5.   Економічна інтеграція у СНД

З розпадом центральної (союзної) влади після серпневих подій 1991 року в Москві, для підписання нового союзного договору уряд створив новий проект — Союз Суверенних Держав (ССД), який став майбут­ньою копією Біловежських угод 1992 року про СНД.

До складу Співдружності увійшли такі країни: Азербайджан, Біло­русь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Тад­жикистан, Туркменистан, Узбекистан, Україна.

Складовою частиною перехідної концепції формування міжнарод­них економічних відносин є розвиток інституційних та правових ос­нов СНД. Утворення нових держав визначило організаційно-правові засади Співдружності, які знайшли відображення в Угодах про коор­динаційні інститути, Декларації про дотримання принципів співро­бітництва та інших документах, прийнятих на початку існування Співдружності. Був створений Економічний суд СНД, який вирішує питання суперечок при виконанні економічних зобов’язань, перед­бачених угодами й іншими актами Співдружності, а також суперечок згідно з нормативними актами, що приймаються країнами-учасни- цями.

 

« Содержание


 ...  80  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я