Міжнародна валютна система пройшла чотири основні етапи розвитку:
1. Паризька валютна конференція відбулася 1867 року і сформувала першу світову валютну систему, так звану Систему золотого стандарту (золотого мономенталізму), а також визнала золото єдиною формою світових грошей. Ця система функціонувала до 20-30 рр. XX ст й її визначальними ознаками були: а) функціонування золота як світових грошей; б) фіксація золотого змісту національних валют; в) їх безпосередня конвертованість у золото; г) наявність на цій основі фіксованих валютних курсів.
У період дії золотого стандарту золото оберталося у вигляді карбованих монет не лише на зовнішньому, а й поряд з розмінними паперовими грішми, на внутрішньому ринку. Це забезпечувало фактичну тотожність національної грошової та міжнародної валютної систем. Різниця між ними полягала в тому, що на світовому ринку золото, як засіб платежу приймалось на вагу.
Країни, що додержувалися золотого стандарту, мали забезпечувати жорстке співвідношення між наявними запасами золота та кількістю грошей в обігу, а також вільну міграцію золота — його експорт та імпорт. Лише за цієї умови забезпечувалася відповідна стабільність і збалансованість платіжних балансів окремих країн. Система валютного стандарту відіграла важливу роль у процесі розвитку міжнародних торговельних відносин. Вона забезпечувала повну конвертованість грошової одиниці, стабільність валютних курсів, світових цін, а також автоматичне (внаслідок міграції золота) врівноваження платіжних балансів окремих країн. Водночас система золотого стандарту мала істотні обмеження. Вона була занадто жорсткою, не досить гнучкою, еластичною , дорогою, залежною від рівня видобутку монетарного товару. Ці обмеження спричинили заміну після Першої світової війни золотого стандарту золотодевізним.
2. Генуезька валютна конференція відбулася 1922 року. Вона проголосила зміну золотого стандарту золотодевізним. Поряд із золотом, функцію міжнародних платіжних засобів взяли на себе і деякі валюти провідних країн світу. Платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків, стали називатися девізами. Проте і після укладання Генуезької угоди грошові системи майже ЗО країн продовжували функціонувати в режимі золотого стандарту. Повний відхід країн Заходу від золотого стандарту відбувся в період “Великої депресії” - економічної кризи 1929-1933 рр. і в перші післякри- зовіроки. З великих капіталістичних країн спочатку Англія (1931р.), а потім і США (1933 р.) внаслідок крайнього загострення суперечностей не лише грошового обігу, а й усієї системи виробничого відтворення змушені були відмовитись від внутрішнього обміну паперових грошей на золото. До початку Другої світової війни практично всі країни Заходу припинили обмін паперових знаків вартості на золото, що підривало внутрішні основи функціонування золотого стандарту.
3. Бреттон-Вудська валютна система. 1944 рокув м. Бреттон-Вудс відбулася валютно-фінансова конференція ООН, в якій взяли участь 44 держави. Конференція після гострих дискусій ухвалила угоду про формування та функціонування в післявоєнний період міжнародної валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської системи і відповідно до статуту МВФ базувалася на таких принципах:
- встановлювався золото-доларовий стандарт;
- за золотом зберігалися функції світових грошей;
- долар США прирівнювався до золота як міжнародний платіжний та резервний засіб;
- до зобов’язань США входило обмінювати долари, якщо вони пред’являлися центральними банками та урядами інших країн на золото за офіційним курсом — 35 дол. за тройську унцію (31,1г.) чистого золота;
- встановлювалися фіксовані паритети валют до долара і через нього — до інших валют;
» следующая страница »
1 ... 41 42 43 44 45 4647 48 49 50 51 ... 169